Це знущання: ветеранам з інвалідністю держава заборонила працювати – жити лише на пенсію

Повномасштабна війна, яка триває в Україні протягом останніх трьох років, змінила життя мільйонів громадян. Військові дії спричинили гуманітарну кризу, зростання кількості біженців, внутрішньо переміщених осіб, пенсіонерів, дітей-сиріт і людей з інвалідністю.

Ці категорії населення потребують особливої уваги з боку держави, яка має забезпечувати їх соціальні, фінансові та медичні гарантії. Однак, попри зусилля уряду, ветерани війни, зокрема ті, хто отримав інвалідність, стикаються з численними труднощами.

Детальніше про те, ветеранам з інвалідністю держава заборонила працювати, інформує канал mapadonbas в мережі TikTok, інформує Стіна.

Одним із найбільших викликів для ветеранів є проблема працевлаштування. Ветеран війни, який поділився своєю історією у соцмережі TikTok, розповів про заборону, яка, за його словами, унеможливлює офіційне працевлаштування людей зі статусом інваліда війни.

За його словами, йому було призначено пенсію в розмірі 25 тисяч гривень. Однак ця сума, на перший погляд, значна, не покриває реальних витрат на життя, реабілітацію та лікування.

Водночас офіційно влаштуватися на роботу та отримувати додатковий дохід ветерану неможливо. У результаті багато таких людей змушені шукати неофіційні підробітки, працювати віддалено або займатися фрилансом.

Ця ситуація ставить під сумнів можливість повноцінної інтеграції ветеранів у суспільство, а також позбавляє їх права на гідну професійну реалізацію після повернення з війни.

Доступність медичної допомоги

Ще однією критичною проблемою, про яку розповів ветеран, є відсутність належної медичної підтримки. За його словами, держава не забезпечує повноцінне покриття витрат на лікування та реабілітацію поранених. Лише мінімальна допомога у вигляді базових ліків, таких як аспірин, була доступною безкоштовно.

Лікування та реабілітація після важкого поранення вимагали значних фінансових витрат. Щомісяця ветеран витрачав до 18 тисяч гривень із власної кишені на медичні процедури, препарати та послуги.

Натомість будь-які виплати чи компенсації з боку держави за отримані поранення він так і не отримав. Це свідчить про недосконалість системи соціального захисту для людей, які віддали своє здоров’я, захищаючи країну.

Інклюзивність: реальність чи формальність?

Попри заяви держави про розвиток інклюзивності, ветерани та люди з інвалідністю нерідко стикаються з реальністю, далекою від проголошених ідеалів. У своєму зверненні ветеран наголосив, що не бачить реальних дій, спрямованих на покращення якості життя для людей з інвалідністю.

Це включає як фізичну доступність інфраструктури (ліфти, пандуси, спеціалізований транспорт), так і створення умов для професійної адаптації та соціальної підтримки. Без належного фінансування та контролю реалізація програм інклюзивності залишається здебільшого формальністю.

Шляхи вирішення проблем

Для розв’язання зазначених проблем необхідні системні зміни в підході до соціального забезпечення ветеранів і людей з інвалідністю. Ось кілька ключових напрямків:

1. Зміна законодавства щодо працевлаштування: Держава повинна зняти обмеження для офіційного працевлаштування ветеранів війни та створити стимули для роботодавців, які беруть на роботу людей з інвалідністю.
2. Забезпечення медичною допомогою: Ветерани мають отримувати безкоштовне покриття витрат на лікування та реабілітацію, зокрема забезпечення необхідними препаратами та послугами.
3. Розвиток інклюзивної інфраструктури: Необхідно забезпечити доступність громадських місць, транспорту та робочих просторів для людей з інвалідністю.
4. Інформаційна підтримка: Створення інформаційних центрів для ветеранів, де вони можуть отримати консультації щодо своїх прав, соціальних гарантій та можливостей працевлаштування.

Три роки війни принесли Україні не лише руйнування, а й гострі соціальні виклики, які потребують негайного вирішення. Ветерани війни та люди з інвалідністю — це ті, хто потребує підтримки, вдячності та турботи. Проте, як свідчать реальні історії, держава далеко не завжди забезпечує їм належний рівень допомоги.