В Раді пояснили, навіщо влада хоче слідкувати за всіма українцями через відеонагляд

На початку 2024 року в парламенті був зареєстрований законопроєкт № 11031 “Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки”. Проєкт закону пропонує зробити “об’єктами відеомоніторінгу” в публічних місцях всіх українців і акумулювати про них широкий спектр даних, починаючи від відцифрованого образу обличчя і закінчуючи паспортними даними і місцем проживання. Ба більше, під такий моніторінг, згідно з проектом закону, підпадають і транспортні засоби громадян, то ж ухилянти, які мають проблеми з законом, опиняться у вкрай скрутному становищі.

В соцмережах вже встигли охрестити законопроект підступами “Великого Брата”, мовляв, керівництво країни впевнено будує поліцейську державу, однак автори законопроекту запевняють, що це робиться задля безпеки самих українців. Більше шести місяців законопроєкт лежав в Верховній Раді без розгляду, та вочевидь правоохоронці вирішили “підштовхнути” парламентарів, адже днями керівництво МВС зустрілося з народними депутатами із профільного комітету і темою обговорення став саме цей резонансний проєкт закону.

То ж зрештою яку ж систему нагляду за українцями планують запровадити нардепи? Про це видання “Телеграф” розпитало у депутата від “Слуги народу”, члена комітету з питань правоохоронної діяльності Максима Бужанського.

– Пане Максиме, поясніть яку саме систему планується побудувати? Це буде нова розгалужена єдина система відеонагляду в публічних місцях, або ж буде створена база, куди буде акумулюватися інформація з вже існуючих камер? Що це буде?

– Ви дуже влучно сказали – єдина система. Тобто система відеоспостереження в країні має бути єдиною. Що відбувається зараз? У нас є камери, які належать МВС. Є, так звані, муніципальні камери. Вони встановлені в різних містах, в обласних центрах. Це різні системи і вони належать хтозна кому.

Не приведи боже з вами щось трапилось. Наприклад, ДТП, і вашу автівку хтось зачепив. І ви маєте йти з проханням до когось, щоб вам надали відео, яке комусь належить на муніципальному рівні. А скільки воно зберігається? Тобто жодних гарантій, що ви його отримаєте – немає.

З іншого боку, може так статися, що за вами хтось слідкує, і це вже може бути несанкціонований доступ до відеоспостереження.

– Тут давайте детальніше. Що маєте на увазі? Хто може слідкувати?

– Я вам наведу два приклади за останній час, щоб ви зрозуміли, про що мова. Вбивство Ірини Фаріон. Виключно за рахунок того, що частка камер працювала, поліція змогла розкрити цей злочин. Водночас цей хлопець (мова про підозрюваного у вбивстві В’ячеслава Зінченка, — Ред.) вів спостереження за нею. І там ще розбираються, чи не були використані камери спостереження для скоєння цього вбивства.

Інший приклад: як відомо, через злочинний вплив РФ, по всій країні відбуваються підпали автівок військових. Відверто кажучи, я сам хотів підвищити тут відповідальність, а вона вже і так максимальна за пошкодження військового майна. Нам потрібна більш впевнена робота правоохоронців з використання технічних засобів.

Тобто потрібна безпека. І проектом пропонується встановити єдині правила користування камерами, встановити систему контроля доступу до інформації. Таким чином, міста можуть розміщувати камери де завгодно (ну за планом розміщення, звісно), але контроль за інформацією має бути у правоохоронців. Це дуже спрощено, але ідея законопроекту саме така.

– Але ж тут постає питання захисту персональних даних громадян України…

– Так, я читав ці відгуки, мовляв, “Великий Брат” буде спостерігати, всі будуть знати все… Слухайте, всі і так все знають. Різко збільшувати кількість камер не планується. Йдеться не про встановлення нових камер, а про правила обробки тієї інформації, яка є вже зараз.

– Схоже на поліцейські заходи в Росії, де подібні речі були реалізовані. Заходиш в метро і твоє обличчя ідентифікують.

– Але ж і зараз заходиш в метро і скрізь камери. Додаткових камер немає, якоїсь додаткової інформації немає. Зараз хто завгодно за дуже невеликі гроші, або просто дружню подяку, може отримувати інформацію з камер. І з поліцейських також. Тому будуть введені додаткові обмеження щодо працівників поліції, прикордонників, стосовно несанкціонованого доступу і несанкціонованого поширення (що найважливіше) інформації, яка отримана з камер.

Ви порядна людина, вам нема чого боятися. Ви і зараз перебуваєте в режимі часткового відеонагляду там, де він є. Для вас нічого тут не змінюється і ніхто не встановлює нічого додатково. Але ви маєте бути захищені як громадянин, щоб ніхто не використав цю систему проти вас.

Буде певний загальний стандарт того, як зберігається інформація, скільки вона зберігається, як вона надається, за яким запитом. Мені здається, що нічого поганого тут немає.

– Тобто тут історія більше адміністративна, я правильно розумію?

– Законопроект жодним чином не був комунікований. Взагалі. Але ж він сприймався як технічний, який мав врегулювати існуючу ситуацію. Це не реформа якась.

А в соцмережах завжди шукають, грубо кажучи, зраду, подвійне дно…

– І з бюджету не будуть виділятися кошти на закупівлю додаткових камер?

– Зміни до бюджету вже були і не було жодних спроб, ні запитів від МВС з проханням виділити додаткові кошти. Ще раз: це не про те, щоб всюди встановити камери, а про те, щоб була єдина система.

От зараз під час війни заборонено використання побутових дронів. Тобто є єдина система використання дронів. Так само повинна бути єдина безпекова система роботи камер. Повинні бути правила однакові для всіх. А зараз ваш сусід може встановити камери навпроти вашого особистого житла і що далі? Він буде бачити вас цілий день. І куди це піде? Жодних правил не існує.

– Коли парламент буде розглядати цей законопроєкт?

– Ми розглядаємо зараз низку інших законопроєктів, якими підсилюємо відповідальність за незаконне поширення інформації правоохоронцями. А законопроект про відеоспостереження, він не найперший в цьому ланцюжку і не найголовніший. Тут ніхто нікуди не поспішає, все має бути крок за кроком.