Вчені вперше в історії підтвердили існування живого гінкгозубого дзьоборила (Mesoplodon ginkgodens) у природному середовищі, сфотографувавши його біля берегів Каліфорнії та Мексики під час експедиції. Раніше цей вид був відомий лише за кількома мертвими особинами, знайденими протягом понад 60 років.
Про це пише Т4.
Гінкгозубий дзьоборил, або ременезуб японський, був описаний у 1958 році після знахідки туші на пляжі біля Токіо. Впродовж десятиліть живі особини лишалися науковій спільноті невідомими. Лише завдяки акустичним спостереженням та спеціальним експедиціям дослідникам вдалося нарешті підтвердити існування цих китів у дикій природі.
Як відбувалося відкриття
Пошук почався з детекції загадкового ехолокаційного сигналу BW43, зафіксованого гідрофонами у північній частині Тихого океану. Вчені з 2020 року проводили експедиції з потужною оптикою та обладнанням для прослуховування океану, проте кілька років спроб не давали результату. У червні 2024 року команда нарешті натрапила на групу китів.
Для остаточного підтвердження виду знадобився генетичний матеріал. Дослідники використали модифікований арбалет для дистанційного взяття крихітного зразка шкіри. Під час процедури зразок ледь не загубили через альбатроса, який спробував його схопити, але матеріал вдалося зберегти. Генетичний аналіз підтвердив: перед ними були справжні гінкгозубі дзьоборили.
Що вдалося задокументувати
Вчені отримали перші детальні спостереження живих особин. Було задокументовано дорослого самця зі шрамами від укусів бразильських світних акул, а також самку з дитинчам. Молоді кити мали блідішу голову, темні плями під очима та світлу ділянку перед очною пов’язкою.
Результати, опубліковані в журналі Marine Mammal Science, свідчать, що вид зустрічається у східній частині Тихого океану значніше, ніж вважалося раніше. Завдяки ідентифікації унікального «голосу» цих китів, біологи зможуть ефективніше відстежувати та вивчати їхню поведінку, розповсюдження та чисельність.
Це відкриття стало важливим кроком у дослідженні рідкісних глибоководних видів і підкреслює, що навіть у сучасну епоху супутникових технологій океанічні глибини продовжують зберігати свої таємниці.
