Вчені з’ясували, чому мозок боїться тиші

Тиша часто здається спокійною та розслаблюючою, але насправді багато людей відчувають дискомфорт, коли навколо немає звуків. Нові дослідження нейробіологів пояснюють, чому мозок уникає повної тиші і навіть може «створювати шум сам».

Мозок любить активність
Наш мозок постійно обробляє інформацію. У звичайних умовах він отримує стимуляцію від навколишніх звуків — розмов, машин, природи. Коли звуки зникають, частини мозку, відповідальні за слухову обробку та увагу, залишаються активними і починають генерувати власні «внутрішні сигнали». Це може проявлятися як дзижчання, «дзвін у вухах» або легке занепокоєння.

Тиша активує пам’ять і уяву
У відсутності зовнішніх подразників мозок починає звертатися до внутрішніх образів і спогадів. Це може викликати тривогу або дискомфорт, особливо у людей із підвищеною чутливістю або схильністю до стресу. Тиша змушує мозок концентруватися на внутрішніх процесах, що іноді відчувається як «поганий шум» у голові.

Еволюційна причина
З позиції еволюції тиша могла сигналізувати про небезпеку. У диких умовах повна тиша означала відсутність руху здобичі або приховане перебування хижака. Тому мозок реагує на тишу як на потенційно загрозливу ситуацію, навіть у сучасному безпечному середовищі.

Як комфортніше переносити тишу

• Поступово звикати: виділяти кілька хвилин на день для повної тиші.
• Медитація та дихальні практики: допомагають мозку переключатися на спокійний стан.
• Фонові природні звуки: вода, дощ або легка музика можуть компенсувати дискомфорт і заспокоювати нервову систему.

Мозок «боїться» тиші не через параної, а через активну роботу та еволюційні механізми. Тиша стимулює пам’ять, уяву та увагу, і для багатьох людей вона може бути непростою. Розуміння цього допомагає краще контролювати стрес і навчитися насолоджуватися моментами спокою.