Тріщить по швах: льодовик в Антарктиді розколюється зі швидкістю 130 км/год

Кліматична криза, що обрушилася на планету, особливо небезпечно впливає на земний континент, вкритий льодами. Вчені роками вивчають танення льодовиків в Антарктиді, щоб спрогнозувати швидкість втрати крижаного покриву і наслідки цієї події для планети. Однак цього разу вони виявили щось дивовижне і страхітливе.

Про це пише IFLScience.

Команда з Вашингтонського університету спостерігали блискавичну появу тріщини на шельфовому льодовику Пайн-Айленд, який є антарктичним льодовиком, який найшвидше тане, — на його частку припадає чверть втрати всього льоду в Антарктиді.

Вчені проводили спостереження, використовуючи дані приладів, розміщених на шельфовому льодовику іншими дослідниками, а також проводили радіолокаційні спостереження із супутників. У результаті їм далося отримати докази існування найшвидше рухомої тріщини в крижаному покриві, коли-небудь зареєстрованої.

Дані свідчать про те, що розлом завдовжки 10,5 кілометра утворився в крижаному покриві зі швидкістю 35 метрів на секунду, або 128,7 кілометра на годину. За словами провідної авторки дослідження Стефані Олінгер, наскільки відомо вченим, це найшвидша подія розлому, яку коли-небудь спостерігали дослідники.

Зазначимо, що тріщини, які проходять через шельфовий льодовик, називаються рифтами. Вони часто є попередниками шельфового отелення, коли великі брили льоду відколюються від льодовика і падають у море.

Інші розломи в Антарктиді, як правило, утворюються протягом місяців або років, проте нове дослідження тепер показує, що це може статися буквально за лічені секунди. Особливо, коли йдеться про найбільш вразливі частини Антарктиди. За словами Олінгер, нові дані свідчать про те, що за певних доказів шельфовий льодовик може розколотися, а отже, нам слід спостерігати за подібною поведінкою в майбутньому. Також дослідники тепер вважають, що великомасштабні моделі льодовикового покриву, які використовуються вченими, слід переписати з урахуванням цих тріщин, що швидко утворюються.

Наразі зусилля вчених зосереджені на розумінні фізики того, як розпадаються льодовики — здебільшого через те, що зміна клімату і подальше нагрівання планети невблаганно призведе до танення крижаних щитів Антарктиди, що зі свого боку лише збільшить частоту виникнення розломів.

У коротких часових масштабах льодовиковий лід поводиться як тверде тіло, проте в триваліших часових рамках він радше являє собою “медоподібну рідину, що сочиться”. Водночас нові дані надають докази того, що льодовиковий лід насправді також може розбитися як скло. Однак команда вважає, що тріщина утворилася б ще швидше, якби лід поводився як крихкий матеріал.

За словами Олінгер, нові дані дають привід для вивчення фізики безлічі різних процесів, що впливають на стабільність антарктичних льодовиків. Вивчивши це питання, вчені надалі, як передбачається, зможуть поліпшити ефективність великомасштабних моделей і прогнозування майбутнього підвищення рівня моря.