Танення льоду в Антарктиді може спровокувати виверження 100 прихованих вулканів

Понад 100 вулканів ховаються під замерзлою поверхнею Антарктиди. Танення крижаного покриву може знову пробудити їх.

Прихована загроза

Під величезним льодовиковим щитом Антарктиди може вирувати повільна петля кліматичного зворотного зв’язку. Континент, розділений зі сходу на захід Трансантарктичними горами, включає вулканічні гіганти, такі як вулкан Еребус та його лавове озеро. Але щонайменше 100 менш помітних вулканів також усіяли Антарктиду. Багато з них скупчилися вздовж західного узбережжя. Деякі з цих вулканів здіймаються над поверхнею, а інші знаходяться на глибині кількох кілометрів під антарктичним льодовиковим щитом, повідомляє Eos.org.

Зміна клімату спричиняє танення льодовикового покриву, що призводить до підвищення рівня світового океану. Танення також зменшує вагу гірських порід, що лежать нижче, з більш локальними наслідками. Вже доведено, що танення льодовикового покриву збільшує вулканічну активність підлідних вулканів в інших частинах земної кулі.

Вчені провели 4 000 комп’ютерних симуляцій, щоб вивчити, як втрата льодовикового покриву впливає на поховані вулкани Антарктиди, і виявили, що поступове танення може збільшити кількість і розмір підлідних вивержень.

Причина полягає в тому, що таке розвантаження льодовикових щитів зменшує тиск на магматичні камери під поверхнею, змушуючи стиснуту магму розширюватися. Це розширення збільшує тиск на стінки магматичної камери і може призвести до виверження.

Деякі магматичні камери також містять велику кількість летких газів, які зазвичай розчинені в магмі. Коли магма охолоджується і тиск на неї знижується, ці гази вириваються з розчину, як зі щойно відкритої плашки газованої води, збільшуючи тиск у магматичній камері. Цей тиск означає, що танення льоду може прискорити початок виверження підлідного вулкана.

Виверження підлідних вулканів можуть бути непомітними на поверхні, але вони матимуть наслідки для льодовикового покриву. Тепло від цих вивержень може прискорити танення льоду глибоко під поверхнею, запустивши самопідтримуваний цикл: виверження послаблює крижаний покрив, знижує тиск, викликає виверження, яке знову розтоплює лід, ще більше знижує тиск, викликає нове виверження, яке вкотре плавить лід…

Автори підкреслюють, що цей процес є повільним і триває сотні років. Але це означає, що теоретичний зворотний зв’язок може тривати навіть тоді, коли, а точніше якщо, світ зупинить антропогенне потепління. Крижаний покрив Антарктиди був набагато товстішим під час останнього льодовикового періоду, і не виключено, що той самий процес розвантаження і розширення магми та газу вже міг сприяти деяким виверженням.