Ранні люди їли м’ясо задовго до Homo erectus — нове дослідження

Дослідження питання перших випадків споживання м’яса ранніми гомінідами довгий час залишалося ключовим для вивчення еволюції людини.

Раніше вважалося, що активними м’ясоїдами першими стали представники роду Homo, особливо Homo erectus. Це припущення базувалося на збігу появи H. erectus у скам’янілостях з високою кількістю кісток тварин, на яких були сліди обробки, знайдених у місцях віком близько двох мільйонів років, наприклад, у знаменитій ущелині Олдувай у Танзанії. Тоді виникла гіпотеза, що перехід до м’ясної дієти сприяв зростанню мозку та формуванню людських рис.

Про це йдеться у матеріалі t4.

Останні дослідження дають новий погляд на цю тему. Систематичний аналіз усіх відомих місць давньої обробки туш у Східній Африці показав, що гомініди взаємодіяли з м’ясом щонайменше 2,6 мільйона років тому. Це свідчить, що м’ясоїдність з’явилася раніше за H. erectus і не була привілеєм лише цього виду. Вчені також відзначають можливу помилку попередніх археологічних досліджень: акцент на місцях, де очікували знайти H. erectus, міг створити враження, що саме він започаткував м’ясоїдство.

Нові знахідки підтверджують більш давню історію харчування гомінідів. Наприклад, у Кенії на сайті Канджера Саут виявлені свідчення регулярного споживання м’яса близько двох мільйонів років тому. У формації Боурі в Ефіопії знайдено кістки антилоп і коней зі слідами порізів віком 2,5 мільйона років, а у Кенії, на місці Ньяянга, гомініди обробляли туші гіпопотамів від трьох до 2,6 мільйона років тому. Хоча точний вид, який це робив, встановити складно, дослідники припускають, що це могли бути не прямі предки Homo, а інші гілки еволюційного дерева.

У світлі цих даних гіпотеза про те, що саме м’ясо стало ключовим чинником росту мозку, виглядає менш переконливою. М’ясоїдність була частиною ширшої харчової стратегії гомінідів, а не винятковим еволюційним кроком. На думку антрополога Джона Гокса, майже жоден вид гомінідів не ігнорував доступну тваринну здобич.

Сьогодні науковці дійшли висновку: перехід до м’ясної дієти мав тривалий і складний характер, і різні гомініди використовували м’ясо як додаткове джерело енергії значно раніше, ніж раніше вважалося. Ця поведінка була нормою ранньої гомінідної адаптації, а не поодиноким випадком.