Подорож на край світу: за чим вікінги пливли до самого серця Арктики

Вікінги розпочали надзвичайні пошуки дорогоцінної слонової кістки, просунувшись у найвіддаленіші північні регіони Землі. Пошуки привели їх до моржевих бивнів з Гренландії — території, яка раніше вважалася поза межами їхніх морських експедицій, пише ScienceAlert.Нові генетичні дані 31 артефакту зі слонової кістки, знайдених в музеях Європи, свідчать про те, що мореплавці просувалися далеко в Арктику, перетинаючись з іншими культурами, такими як інуїти і, можливо, їхні попередники, туніти.

Близько половини цих артефактів з моржевої кістки походить від тварин, що мешкають у регіоні між північно-західною Гренландією та арктичною Канадою, набагато північніше, ніж норвезькі поселення на південному заході.

Ці докази натякають на масштабну торгівлю цим матеріалом, зумовлену прагненням норвежців до товарів високого статусу в середньовічній Європі. За словами археолога Пітера Джордана з Лундського університету, ці знахідки ставлять ще більше запитань про те, як така маленька, віддалена гренландська громада могла організувати такі масштабні операції зі збору слонової кістки.

Щоб дістатися цих віддалених регіонів, гренландські мореплавці, ймовірно, чекали, поки розтане морська крига, що дало їм вузьке 10-тижневе вікно для відплиття на північ.

Археолог Грір Джарретт припускає, що подорож до серця Гренландії зайняла б близько місяця, після чого норвежці скористалися б постійним денним світлом для полювання і торгівлі.

Хоча прямих контактів між норвежцями та корінними народами Північної Америки не доведено, еколог Мортен Танге Ольсен з Копенгагенського університету вважає дуже ймовірним, що ці групи зустрічалися і вели торгівлю.

Для підтвердження цієї гіпотези знадобиться більша і різноманітніша вибірка артефактів з моржевої кістки, а також детальніші археологічні дослідження у високогір’ї Арктики.

Якщо це справді так, то це стане вирішальним моментом в історії нашого виду: перше навколосвітнє плавання — повне коло з Африки до Азії і через Берингову протоку.

Дослідники зазначають: ці знахідки вказують на те, що скандинави були не лише фермерами і поселенцями, але й стратегічними торговцями, залученими до видобутку ресурсів на далекі відстані. Можливі обміни з культурами корінних народів Арктики можуть розкрити набагато складнішу історію, ніж вважалося раніше.

У той час як норвежці використовували для полювання на моржів судна з дощок і зброю із залізними наконечниками, інуїти вдавалися до складніших методів полювання за допомогою гарпунів з відкритих човнів, захищених від води шкурами тварин.

Однак дослідники сумніваються, що інуїти або туніти подорожували на південь, щоб торгувати з норвежцями, оскільки їм бракувало стимулів для такої подорожі.

Натомість саме норвежці, мотивовані високим попитом Європи на слонову кістку, просунулися на північ, щоб зібрати цей цінний ресурс. Зникнення моржів в Ісландії під час колонізації вікінгів і натяки на подібне скорочення в Гренландії можуть свідчити про те, що надмірна експлуатація ресурсів призвела до остаточного залишення Гренландії норвежцями в 1400-х роках.

Потенційне зростання попиту на слонову кістку, можливо, не лише підштовхнуло норвежців до арктичних регіонів, але й ознаменувало одні з найперших форм глобалізації.

Однак, як стверджують автори дослідження, цей наратив здебільшого викладений з європейської перспективи. Вони наголошують на необхідності переосмислення та детальнішого дослідження, зокрема досвіду і ролі корінних арктичних культур у цій главі історії.