Заморожені трупи не воскреснуть: чому кріоніка не подарує нам безсмертя

Заморожування людей перед самою смертю для того, щоб воскресити їх у майбутньому, вже давно перестало бути тільки предметом наукової фантастики. З’явилася ціла галузь досліджень — кріоніка. Але чи працює заморожування людей насправді?

Біолог і лауреат Нобелівської премії Венкатраман Рамакрішнан предметно дослідив ідею кріоніки, а також можливі підводні камені галузі, пише LiveScience.

У Стародавньому Єгипті люди муміфікували фараонів, щоб вони могли повернутися до життя і знову скористатися власними тілами. Через кілька тисячоліть така ідея здається кумедною. Але у неї насправді існує сучасний аналог.

Біологи давно шукали можливість заморожувати зразки, щоб зберігати їх для подальшого використання. Але завдання виявилося не з легких, оскільки все живе на Землі переважно складається з води. При замерзанні вода розширюється — а значить, розриває клітини і тканини. Саме через це, наприклад, розморожена полуниця нагадує липку і неапетитну кашу.

Тому ціла галузь біології — кріоконсервація — займається вивченням того, як заморожувати зразки, щоб вони залишалися життєздатними при розморожуванні. Таким чином учені дізналися, наприклад, як зберігати стовбурові клітини та інші зразки в рідкому азоті. Також було відкрито безпечний спосіб заморожування сперми і людських ембріонів для подальшого процесу запліднення.

Як бачимо, кріоконсервація працює щодо багатьох типів клітин і тканин. Для цього часто використовується гліцерин, який може охолоджуватися до дуже низьких температур, але не дає воді перетворюватися на лід.

Водночас термін кріоніка має на увазі заморожування людей цілком, що відбувається відразу ж після їхньої смерті, щоб “воскресити” заморожених, коли знайдуться ліки від причини їхньої смерті. Ідея далеко не нова, але набула поширення завдяки вченому і фантасту Роберту Еттінгеру. Автор уявив, як учені в майбутньому можуть оживити заморожені тіла, причому не тільки вилікувати цих людей, а й знову зробити молодими.

Як це все працює? Щойно людина помирає, її кров повністю зливають, замінюючи її сумішшю з гліцерином, а потім поміщають у рідкий азот.

Еттінгер 1976 року заснував Інститут кріоніки та переконав понад 100 осіб заплатити по 28 тис. доларів за заморожування своїх тіл в азоті. Однією з перших клієнток Інституту кріоніки стала рідна мати Еттінгера — Рея, яка померла 1977 року. Також в азот були поміщені дві дружини вченого. У 2011 році помер сам Еттінгер і також відправився в азот.

На сьогодні у світі існує наскільки подібних установок. Ще один популярний фонд у штаті Аризона бере близько 200 тис. доларів за зберігання тіл у замороженому стані.

Трансгуманісти проти кріоністів

Відгалуженням цієї ідеї є трансгуманісти, які вважають, що людський розум не повинен бути пов’язаний з недовговічними тілами. На їхню думку, інтелект і розум можуть виявитися унікальним явищем у Всесвіті. Зрештою, який сенс у Всесвіті, якщо немає розуму, здатного його оцінити?

Тому трансгуманісти виступають за збереження тільки їхнього мозку. Всього один орган займає менше місця і його збереження коштуватиме менше грошей. Ба більше, вливання аналога “антифризу” прямо в мозок збільшило б шанси на його успішне збереження.

Прихильники трансгуманізму вірять, що в якийсь момент їхню свідомість може бути завантажено в комп’ютер або будь-який інший подібний об’єкт. Таким чином утворена сутність знову буде “жити”. Вона не буде більше обмежена потребою в їжі, воді, кисні і зможе подорожувати в будь-яку точку Всесвіту.

Часто трансгуманісти заявляють, що космічні подорожі — це єдиний шанс людства на виживання. Прихильником такої ідеї є голова SpaceX Ілон Маск. Ймовірно, однією з його перших цілей на Марсі буде будівництво кріонічної установки.

Заморожені назавжди

• Кріогеніка — це розділ фізики низьких температур, який вивчає закономірності зміни властивостей різних речовин в умовах вкрай низьких (кріогенних) температур.

Погані новини полягають у тому, що немає жодного достовірного доказу, що кріогеніка спрацює з людьми. Потенційні проблеми незліченні, починаючи з часу. З моменту смерті до моменту заморожування тіла можуть пройти хвилини або навіть години, і це за умови, якщо людина живе у відносній близькості до центру кріогеніки.

Такого зволікання цілком достатньо, щоб кожна клітина померлого зазнала різких біохімічних змін через нестачу кисню та поживних речовин. Тому стан замороженого тіла вже не зможе відповідати стану живої людини. Але прихильники ідеї кажуть, що головна мета — це збереження фізичної структури мозку, а на решту тіла можна “закрити очі”. Поки мозок залишається в хорошому збереженні, щоб видимими залишалися всі мільярди клітин у ньому, він підлягає реконструкції.

• Коннектоміка — це картування всіх нейронів мозку, що є новим напрямком сучасної науки. Попри вражаючі успіхи цього напряму, вчені все ще складають карти нейронів мух та інших невеликих комах. Поки наука не має робочого методу підтримання мозку в ідеальному стані, поки коннектоміка зможе його відтворити.

Зовсім недавно вдалося зберегти мозок миші, щоправда, для цього довелося влити в неї рідину для бальзамування, поки її серце билося. Очевидно, що сам цей процес і вбив мишу.

Саме тому поки що жодна з наявних кріо-компаній не змогла надати доказів того, що дійсно зберігає мозок померлих у тому стані, який знадобиться для створення повної карти нейронних зв’язків.

Але навіть за наявності такої карти, цього було б недостатньо для моделювання мозку. Представляти кожен нейрон як транзистор у комп’ютері вкрай наївно. У нашому мозку балом правлять клітини, каже професор Рамакрішнан.

За його словами, всередині кожної клітини мозку виконуються постійно мінливі програми, де задіяні тисячі генів і білків, взаємодії однієї клітини з іншою також змінюються. Картування зв’язків у мозку — величезний крок уперед, але навіть він є лише статичним знімком. Він не дасть змоги відновити фактичний стан замороженого мозку, не кажучи вже про те, щоб передбачити, як він “думатиме” з цього моменту.

Професор Рамакрішнан порівнює це завдання зі спробою передбачити майбутнє країни та її народу, керуючись картою автомобільних доріг.

Річ у тім, що наш мозок розвивався разом із нашим тілом і отримує від нього сенсорні сигнали, щоб взаємодіяти з ними. Людський мозок нестабільний, у ньому нові з’єднання додаються щодня і розриваються вночі, коли ми спимо. Існують як добові, так і сезонні ритми, що включають ріст і загибель нейронів, і це постійне ремоделювання мозку погано вивчене.

Неможливо просто від’єднати мозок від тіла і сподіватися на те, що він працюватиме, як і раніше. Наш мозок керується не тільки електричними імпульсами, які проходять через нейрони. Він також реагує на хімічні речовини, які знаходяться як усередині мозку, так і в інших частинах тіла.

Ба більше, кому дійсно потрібно маринувати старий, старезний мозок, а не ідеально працюючу “машину” 25-річної людини. Який сенс зберігати цей мозок?

Трансгуманісти вважають, що всі ці проблеми будуть вирішені в майбутньому. Але вони засновують свою теорію на тому, що мозок — це всього лише комп’ютер, просто дещо складніший за ті, які створюють люди.

Звісно, мозок — обчислювальний орган, але біологічний стан його нейронів так само важливий, як і зв’язки між ними, щоб реконструювати його стан у будь-який момент часу.