Вчені знайшли гени сили, які можуть гарантувати довголіття

Деякі люди мають гени, які роблять їх сильнішими від природи. У дослідженні, яке це виявило, взяли участь понад 342 тисяч людей у Фінляндії. Виявилося, що люди з найвищою схильністю до розвитку сили рук не лише мають міцний фундамент для нарощування м’язів, але й на 23% менше ризикують захворіти на поширені хвороби та довше живуть, пише ScienceAlert. 

Це перше дослідження такого масштабу, яке вивчає зв’язок між генетичною схильністю до м’язової сили та різними захворюваннями. Його результати свідчать про те, що генетичні дані про силу та слабкість м’язів можуть допомогти лікарям визначити, хто перебуває в групі ризику щодо різних хвороб.

М’язова сила, особливо сила кистьового захвату, впливає на нашу здатність протистояти віковим захворюванням і травмам, а також має сильну генетичну складову. Команда дослідників вважає, що генетика, яка впливає на м’язову силу, може відігравати певну роль у здоровому старінні.

Науковцівивчили дані 342 443 осіб з бази біобанків, яка містить медичну та генетичну інформацію. Учасники були віком від 40 до 108 років, жінки становили 53%. Дослідники використовували нещодавно розроблений полігенний показник (PGS) – єдиний, здатний підсумувати такі масштабні результати, за участю сотень тисяч людей.

Хочете довго жити – займайтесь спортом

Вони порівняли людей, чиї гени зумовлювали сильнішу або слабшу силу хватки руки (HGS), і дослідили, як це вплинуло на ризик 27 наслідків для здоров’я, включаючи смертність і хвороби, серед яких:

• хвороби серця і легенів,
• захворювання опорно-рухового апарату і сполучної тканини,
• рак,
• падіння і переломи,
• психічні та когнітивні розлади.

Дослідники виявили, що вищий полігенний показник сили кистьового захвату (PGS HGS) пов’язаний з меншим ризиком смерті від серцево-судинних причин і меншим ризиком смерті з будь-якої іншої причини. 

Люди з вищим показником PGS HGS мали меншу ймовірність розвитку багатьох вимірюваних станів. Наприклад, його вищий рівень асоціювався з нижчим ризиком депресії в обох статей і нижчою вагою у жінок.

Найбільш значний ефект спостерігався при поліартрозі – дегенеративному захворюванні суглобів, і судинній деменції, спричиненій обмеженням кровопостачання мозку, часто внаслідок інсультів. У порівнянні з тими, хто був у найнижчій п’ятій групі, ті, хто був у найвищій п’ятій групі, мали на 23% нижчий ризик поліартрозу та на 21% нижчий ризик судинної деменції.

“М’язова сила, когнітивні функції та депресивні розлади можуть частково регулюватися одним і тим же генетичним фоном”, – пишуть автори в опублікованій статті. Вони додають, що їхні результати підкреслюють важливість підтримки адекватної м’язової сили протягом усього життя.

Втім, цей показник схоже, не впливає на те, наскільки добре ми відновлюємося після таких негараздів, як ішемічна хвороба серця, інсульт і перелом стегнової кістки, оскільки тут ймовірність смерті зростає протягом року після події.

“Схоже, що генетична схильність до вищої м’язової сили більше відображає внутрішню здатність людини чинити опір старінню, ніж здатність відновлюватися після важких хвороб”, – пояснили науковці.

Нові знання можуть бути корисними для вивчення того, як саме спосіб життя, наприклад, фізична активність, змінює внутрішню здатність людини протистояти хворобам. 

“Необхідні подальші дослідження, щоб визначити, чи впливає генетична схильність до м’язової сили на реакцію на фізичні навантаження та здатність до тренувань”, – підкреслили автори експерименту.

Вчені й надалі мають намір вивчати, як спорт та фізичні навантаження взаємодіють із генетикою, щоб впливати на результати здоров’я.