Один із найбільших льодовиків намагається втекти з Антарктиди: рухається на 6-8 см на день

Попри те, що поверхня планети може здаватися нам нерухомою, це зовсім не так. Насправді поверхня Землі зазвичай рухається зі швидкістю, яку ми ледь можемо відчути. Наприклад, тектонічні плити постійно рухаються зі швидкістю, яку можна порівняти зі зростанням нігтів, горам знадобляться тисячоліття, щоб піднятися, а льодовики ковзають зі швидкістю, яка здалася б смішною навіть равликам, пише Science Alert.

Але природа здатна нас дивувати. У новому дослідженні вчені виявили, що найбільший шельфовий льодовик в Антарктиді, льодовик Росса, “стрибає” на кілька сантиметрів щодня, а то й двічі на день. Вчені виявили, що його змушують рухатися пружні хвилі. За словами геофізика Дуга Вінса з Вашингтонського університету, вони з колегами виявили, що льодовик переміщується на 6-8 сантиметрів за день.

Оскільки льодовик Росса є найбільшим шельфовим льодовиком в Антарктиді, знання про те, як і чому він переміщується, важливе з погляду Південного полюса, особливо в умовах кліматичної кризи, що нависла над планетою.

Дослідницьку групу, що стоїть за відкриттям, було зібрано з кількох установ по всій території США. Вчені вважають, що дивний рух шельфового льодовика насправді спричинений крижаним потоком Вілланс — швидким поясом льоду на Західноантарктичному крижаному щиті, який рухається значно швидше, ніж його околиці.

Передбачається, що ці “стрибки” льодовика можуть зіграти роль у виникненні льодотрясінь і тріщин на шельфовому льодовику. Автори дослідження вважають, що втрата льоду під струмком зробить його більш липким, а це призведе до більш раптових стрибків у русі. Замість того щоб текти з досить постійною швидкістю, більша частина крижаного потоку Вілланса зупиняється, а потім раптово спрямовується вперед.

Нове дослідження ґрунтується на вимірах, зібраних із сейсмографів, встановлених ще 2014 року. Автори дослідження виявили, всього за кілька хвилин у крижаному потоці можуть відбутися переміщення до 40 сантиметрів і кожне з них притискається до шельфового льодовика Росса.

Зазначимо, що ці поштовхи відомі як зрушення і мало чим відрізняються від рухів уздовж ліній розломів перед землетрусами. Простими словами, тиск наростає, коли лід рухається з різною швидкістю поперек потоку, а потім тиск скидається. За словами Вінса, неможливо просто виявити рух, оскільки він буквально відбувається протягом декількох хвилин, а тому без приладів не обійтися.

Автори дослідження вважають, що саме тому “стрибки” шельфового льодовика Росса не були помічені раніше. Хоча дослідники не вважають, що зрушення крижаних потоків є прямим результатом глобального потепління, спричиненого діяльністю людини, вони важливі з погляду довгострокової стабільності шельфового льодовика Росса.

Якщо льодовик почне рухатися швидше, врешті-решт він просто розпадеться, що позначиться на всьому крижаному покриві континенту, а також обернеться підвищенням рівня моря. Водночас Вінс зазначає, що наразі льодовикові потрясіння і тріщини є частиною нормального життя льодовика, проте за його рухом слід спостерігати.