Акули використовують “таємну дорогу” в Пальмірі, – вчені

Акули зазвичай вважаються одинаками, які полюють на великих територіях. Однак дослідники Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі нещодавно виявили, що певні популяції акул використовують підводний “шлях”, який нагадує годину пік.

Ця магістраль, яка веде до лагун атолу Пальміра — віддаленого коралового утворення площею близько 12 квадратних кілометрів, — не є природною. Вона була створена американськими військовими під час Другої світової війни, коли для потреб флоту прокопали глибокий канал.  

“Ми з моєю дослідницькою групою провели багато часу в Пальмірі навколо цієї конкретної особливості, але лише коли ми змогли просвітити цей світ і витягти дані, ми виявили цю величезну годину пік акул у вечірній час”, — зазначив провідний автор Дуглас МакКолі, доцент кафедри екології, еволюції та морської біології UCSB. “Це має значення. Важливо знати, як ми поводимося з акулами, і визначати моделі їхньої поведінки”.

Дослідження тривало місяць, під час якого команда зафіксувала 443 години даних за допомогою акустичної камери, створеної компанією Sound Metrics Corp. Ця технологія дозволила отримати “звукові зображення” високої роздільної здатності, що стало особливо корисним у каламутній воді або в умовах слабкого освітлення. Це дало змогу вченим підрахувати кількість акул, що користувалися каналом, а також ідентифікувати їхні види та час пікового руху.  

“Ми розглядаємо це як важливу частину нової технології, яка з’являється в Інтернеті, щоб краще відстежувати здоров’я популяцій акул, краще розуміти їхню поведінку та допомагати краще працювати з їх збереженням”, — пояснив Пол ДеСаллес, співавтор і дослідник із лабораторії МакКолі.  

Цей канал пропонує акулам безпечний і зручний доступ до багатих ресурсів лагуни. Серед семи видів, зафіксованих у дослідженні, особливо часто зустрічалися чорнопері рифові акули. Відомі своєю пристосованістю, вони активно використовують цей маршрут для пошуку здобичі та притулку від небезпек відкритого океану.  

Дослідники порівнюють поведінку акул із іншими природними явищами, такими як міграція птахів чи стратегічне полювання хижаків на суші. Вони припускають, що щоденне переміщення через канал у визначений час може бути результатом еволюційно сформованої стратегії, яка збільшує їхні шанси на успіх у полюванні.  

Канал, створений для військових потреб, став невід’ємною частиною середовища проживання цих хижаків. Вивчення подібних впливів може допомогти у збереженні акул.