Планета X: вчені знайшли нові докази її існування у Сонячній системі

Межі нашої Сонячної системи досі приховують чимало таємниць, які намагаються розгадати астрономи по всьому світу. Гіпотеза про існування далекої, ще не відкритої планети вже деякий час хвилює наукову спільноту.

Нові дослідження, що базуються на аналізі архівних даних, можуть наблизити нас до підтвердження існування цього загадкового світу. Міжнародна команда вчених виявила ознаки руху небесного тіла, яке за своїми характеристиками відповідає передбачуваній дев’ятій планеті.

Це відкриття може переписати наше уявлення про архітектуру зовнішньої частини Сонячної системи та пояснити низку спостережуваних аномалій. Пошук цього невловимого об’єкта триває, і нові дані є значним кроком вперед, пише Daily Mail.

Концепція існування дев’ятої планети, яку також неофіційно називають Планетою Х, набула реальних обрисів у 2016 році. Тоді двоє астрономів з Каліфорнійського технологічного інституту представили непрямі докази – спостережувані аномалії в орбітах деяких об’єктів у поясі Койпера, що знаходиться за Нептуном. Ці аномалії вказували на наявність там значної гравітаційної сили, яку могла створювати велика, ще не виявлена планета. Пояс Койпера – це регіон, населений крижаними тілами, кометами та карликовими планетами, такими як Плутон, який, як відомо, втратив статус дев’ятої планети у 2006 році.

Виходячи з передбачуваного гравітаційного впливу, вчені оцінили можливу масу цієї далекої планети в межах від семи до сімнадцяти мас Землі, що приблизно відповідає розмірам таких крижаних гігантів, як Уран чи Нептун. Попередні оцінки розміщували цей потенційний світ на відстані від 46,5 до 65,1 мільярда миль від Сонця, що майже у 20 разів далі, ніж середня відстань до Плутона. Однак, прямих візуальних доказів існування цього об’єкта досі не було.

Нещодавнє дослідження, проведене міжнародною командою вчених з Тайваню, Японії та Австралії, представило нові вагомі аргументи на користь існування Планети Х. Дослідники проаналізували дані, зібрані двома космічними інфрачервоними телескопами: Infrared Astronomical Satellite (IRAS), запущеним у 1983 році, та японським супутником AKARI, який проводив спостереження у 2006-2007 роках. Обидва апарати сканували все небо в пошуках інфрачервоних сигналів від віддалених об’єктів.

Ключовим елементом цього дослідження став 23-річний проміжок часу між завершенням місії IRAS та початком роботи AKARI. Цей тривалий інтервал дозволив астрономам шукати об’єкти, які дуже повільно рухаються по небесній сфері. Порівнявши два набори даних, дослідники виявили віддалені космічні тіла, що демонстрували рух зі швидкістю близько трьох кутових хвилин на рік – надзвичайно повільний рух, який свідчить про величезну відстань об’єкта. (Кутова хвилина – це одиниця вимірювання кутів на небі, де один градус містить 60 кутових хвилин; для порівняння, повний Місяць має діаметр близько 30 кутових хвилин).

На основі попередніх оцінок відстані до Дев’ятої Планети, астрономи припустили, що об’єкт на такій відстані мав би демонструвати рух саме в діапазоні кількох кутових хвилин на рік. Поєднавши виявлену закономірність руху з передбачуваним гравітаційним впливом, який Планета Дев’ять, імовірно, має на об’єкти поясу Койпера (згідно з гіпотезою 2016 року), дослідникам вдалося звузити список із тринадцяти потенційних кандидатів до одного об’єкта. Рух цього об’єкта, як видається, відповідає опису далекого світу, що гравітаційно впливає на крижаний пояс Сонячної системи за межами Нептуна.

Якщо існування цього об’єкта буде підтверджено, то, ймовірно, це буде крижаний гігант, подібний до Урана чи Нептуна. За оцінками, він знаходиться так далеко від Сонця, що температура на його поверхні може коливатися від -220°C до -245°C. При таких екстремальних умовах можливість існування життя на ній вкрай сумнівна. Єдиними потенційними формами життя могли б бути екстремофіли – мікроорганізми, здатні виживати в неймовірно суворих умовах. Ймовірно, на цій планеті немає рідкої води, хіба що глибоко під шаром льоду ближче до ядра, а вкрай слабке сонячне світло означає, що будь-яким формам життя знадобиться інше джерело енергії.

Астрономи наголошують, що двох виявлень (одного з даних IRAS та одного з AKARI) недостатньо для того, щоб повністю побудувати орбіту Дев’ятої Планети або остаточно підтвердити, що це дійсно планета. Дослідження все ще перебуває на стадії попереднього публікування (arXiv) та очікує на рецензування науковою спільнотою.

Однак, якщо існування цього крижаного гіганта буде підтверджено, це допоможе астрономам не лише пояснити загадки нашої Сонячної системи, але й зробить її “трохи нормальнішою” у контексті відкриттів екзопланет. Дослідження планет біля інших зірок показують, що найпоширенішими є планети типу “супер-Землі” (більші за Землю, але менші за Нептун) та їхні аналоги. В нашій Сонячній системі подібних об’єктів не знайдено, і Планета Дев’ять могла б заповнити цю прогалину. Результати дослідження також демонструють ефективність методу слабкого гравітаційного лінзування для виявлення прихованих космічних структур.