“Стіни тонші на 13 см”: які багатоповерхівки найгірше тримають тепло взимку

Багатоповерхові житлові будинки, зведені в Україні за радянських часів, мають низку конструктивних проблем, які сьогодні особливо відчутні в опалювальний сезон. Однією з ключових є зменшена товщина зовнішніх стін, що напряму впливає на здатність будівель утримувати тепло.

Як розповів заслужений архітектор України, лауреат Державної премії в галузі архітектури Сергій Юнаков, класичним стандартом для цегляних багатоповерхівок у СРСР була товщина стін 51 сантиметр. Проте з часом цей показник почали зменшувати — спочатку до 38 сантиметрів, а в окремих зонах будинків він сягав лише 25 сантиметрів.

Такі зміни були пов’язані не з помилками проєктування, а з прагненням зменшити витрати на будівництво. Радянські будівельні норми часто підлаштовувалися під економічні показники, а не під комфорт мешканців. Інженери намагалися не зменшувати корисну площу квартир, тому скорочували товщину зовнішніх стін, особливо в місцях розташування радіаторів опалення.

У результаті значна частина таких будинків має знижену теплову інерцію. Тонші стіни швидше віддають тепло назовні, гірше захищають від вітру та морозів і швидко охолоджуються за відсутності стабільного опалення. Це особливо відчутно в кутових квартирах і на верхніх поверхах.

За словами Юнакова, додаткове утеплення фасадів може суттєво покращити ситуацію, оскільки збільшує теплову ємність будинку. Однак ефективність такого утеплення залежить від загального технічного стану споруди, матеріалів стін і якості виконаних робіт. Не всі радянські багатоповерхівки однаково добре піддаються модернізації.

Через конструктивні особливості мешканці старого житлового фонду змушені самостійно інвестувати в утеплення квартир і будинків, щоб зменшити витрати на опалення та покращити умови проживання в холодний період року.