“Закордонний туризм”, або Як українські депутати використовують службові відрядження

Поїздки депутатів за кордон у 2023 році перетворились на низку скандалів. По-перше, деякі парламентарії виїжджають, постять у соцмережах веселі фото на пляжах та біля ялинок, а інколи не повертаються. По-друге, інші скаржаться на значні обмеження при виїзді на адвокаційні зустрічі з міжнародними партнерами. Журналісти розбиралися, чим зараз відрізняються ділові відрядження та "закордонний туризм", і як можна їх поєднувати.

“Влада не випускає опозицію на міжнародні зустрічі і дивується, чому падає підтримка України”, — заявила у вересні 2023 року нардепка Ірина Геращенко. “Відповідальність за шкоду, завдану забороною виїзду опозиційним депутатам у відрядження за кордон, повністю на тих, хто ухвалює ці божевільні рішення”, — сказала у грудні її колега по фракції Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Так склалося, депутати від фракції “Європейська солідарність” — найбільші скаржники. Вони гучно заявляють, що саме опозиції важко отримати погодження виїхати за кордон — дозвіл не дає керівництво Верховної Ради. Та навіть коли погодження отримано, інколи його скасовують. Як у випадку глави партії політсили Петра Порошенка, якого нещодавно прикордонники зупинили на кордоні. Пізніше з’ясувалося, що українські спецслужби дізнались: п’ятий президент України мав зустрітися з угорським прем’єром Віктором Орбаном, під цю зустріч Росія готувала провокацію.

Закриті кордони та необліковані відрядження

На численні скарги опозиції у своєму повідомленні у соцмережах відреагував голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук. Він якраз повернувся з відрядження з Брюсселю.

Стефанчук почав з основ законодавства — мовляв, та додав статистики. “Із моменту повномасштабного вторгнення фракція “Слуга народу”, яка складає 235 народних депутатів (52,22% від складу парламенту), отримала погодження 53,24% відряджень від загальної кількості відряджень, що становить 4,23 відрядження на одного народного депутата. Зі свого боку, фракція “Європейська солідарність”, яка постійно скаржиться на начебто “політичні переслідування” та складає 27 народних депутатів (6% від складу Парламенту) отримала погодження 9,74% від загальної кількості відряджень, що становить 6,7 відрядження на одного депутата”, — зауважив він.

А також додав: з моменту повномасштабного вторгнення депутати “Європейської солідарності” також є одними з лідерів за відрядженнями. Так, приміром, Іванна Климпуш-Цинцадзе була направлена у 31 відрядження за межі України, у яких пробула 172 дні. За кількістю відряджень вона посідає третє місце серед усіх народних депутатів, а в Ірини Геращенко — 19 відряджень тривалістю 101 день і 19 місце. У третій десятці — Артур Герасимов, Марія Іонова, Олексій Гончаренко.

“Я, як Голова Верховної Ради України, теж беру участь у міжнародній діяльності та перебуваю на 30 місці у цьому рейтингу”, — повідомив спікер.

На слова Стефанчука відповіла Ірина Геращенко. Вона зауважила, мовляв, “захист України не вимірюється екселівськими табличками, а робота депутатів — не трудодні, аби ви їх складали докупки, тут — інший коефіцієнт ефективності”. “Міжнародна діяльність — це повноваження народного депутата, а в моєму випадку ще й додатковий обов’язок як голови євроінтеграційного комітету і членкині кількох важливих делегацій”. До того ж додала, що часто поїздки відбуваються за власний кошт або сторони, що запрошує.

Цікаво, що в листопаді на запит журналістів проєкту “Схеми”, у парламенті відповіли, що надати інформацію про закордонні службові відрядження всіх народних депутатів не можуть, адже “документ, який містив би запитувану інформацію, в апараті ВР не створюється”. Така позиція є доволі дивною, адже будь-яке відрядження має погоджуватися з головою ВР, і не тільки через політичні моменти, але й фінансові — український бюджет не може собі дозволити масштабні і постійні переїзди та обслуговування народних депутатів за кордоном.

“Поїздки за кордон — це частина публічної роботи Верховної ради. Слово “публічна” говорить про те, що апарат має знати, де знаходяться депутати, — коментує ситуацію політолог Віктор Небоженко. — Вони ж не таємно виїжджають для зустрічі з російськими чи американськими агентами, а перетинають кордон під власним прізвищем, зі своїми дітьми, подругами та коханками. Звісно апарат має знати, в яку країну і як вони поїхали”.

З ціллю особистого піару або як інструмент політичної боротьби

Дійсно, міжнародна активність депутатів — це те, що завжди супроводжувало діяльність будь-якого парламенту. А надто зараз, в умовах війни, коли треба постійно використовувати лобістські та інформаційні можливості. І парламентські делегації мають бути дотичні до цього процесу напряму. Але проблема у тому, що деякі народні депутати з певних фракцій не тільки займаються розширенням підтримки України, а й роблять ставку на особистий піар.

Про це Фокусу говорить й політтехнолог Олег Пастернак. Водночас він заявляє: “Нерідкі випадки, коли формування міжнародних зв’язків відбувається задля отримання додаткових можливостей для політичної адвокації всередині країни та вчинення міжнародного тиску на керівництво України. Наприклад, ми бачили такий тиск для недопущення кримінальних переслідувань окремих парламентаріїв. І не секрет, що таку практику використовувала, зокрема, “Європейська солідарність”. Є і інші приклади. Як не згадати випадок, коли такі як Юрій Бойко, депутат від ОПЗЖ, відвідуючи Москву, полюбляли паплюжити українську владу. Або ж після закриття телеканалів Віктора Медведчука його спроби використовувати заангажованих депутатів Європарламенту, які робили певні заяви для захисту, адвокаційні кампанії”.

Тому, на думку експерта, теоретично СБУ мали всі підстави вважати, що Петро Порошенко на зустрічі з Віктором Орбаном міг би крім особистого піару, використати момент як певний предмет політичного тиску на нинішнє українське керівництво, демонструючи, що він може домовлятися, що його зовнішньополітична лінія є успішною, яка здатна переломити хід важливого саміту лідерів країн ЄС.

“Чи це був вияв певних заздрощів та ревнощів з боку влади? Думаю, що частково так. Будь-яка українська влада хотіла б розуміти, що пріоритет у визначенні зовнішньоекономічного напрямку має бути за чинною владою, тому з пересторогою ставитиметься до неконтрольованих піарних активностей на зовнішньому тлі своїх політичних опонентів”, — додає він.

“Європейська Солідарність” в опозиції, і те, що Порошенка не випустили — неправильно”, — вважає Віктор Небоженко.

“Але його наздогнала карма. У часи президентства Порошенко сам так робив — не впускав політичних супротивників, ловив їх по дахах. Тепер до нього так ставляться, — говорить він. — Можливо, настане час, і до Зеленського поставляться так само. Справа не в тому, що йдеться про колишнього президента-мільярдера або частину опозиції. Справа у тому, що немає однакових правил для всіх у будь-який час. Інше питання, що зустріч угорського мафіозі та завербованого агента ФСБ Орбана з колишнім українським президентом, кидає велику тінь на Порошенка. Мотиви для зустрічі взагалі невідомі”.

Експерти зазначають, є депутати, які присвятили велику кількість своєї діяльності для поширення інформації щодо воєнних злочинів РФ на території окупованої України. Наприклад, від “Європейської солідарності” є досить активними в делегації ПАРЄ. Також є депутати в “Слузі народу”, які використовують свої зв’язки для кампанії популяризації питання надання Україні допомоги. Але при цьому дуже помітно, для кого з них пріоритет особиста піарактивність, а для кого — державницька діяльність та позиція, яка відпрацьовується в інтересах України та зовнішньополітичної підтримки.

Проте у випадку “Європейської солідарності” не варто забувати, що партія — в опозиції, тож критикувати владу і знаходити якісь мотиви — фундаментальна лінія. “Заяви опозиції — класичні. Завжди українська опозиція формувала лінію перешкоджання діяльності, — резюмує Пастернак. — А після того, як Кличко збурив світ дискусією про авторитаризм в Україні, після його коментарів німецькому виданню, ситуація ускладнилась — подібні речі скоріше б’ють по позиціях України. Зараз варто уникати таких кон’юнктурних кроків, тому що, підсвічені політичною опозицією, ці речі, можуть бути неоднозначно трактовані в західному суспільстві, для яких цінності свободи слова і демократії — не пустий звук”.

У відрядження як на курорт

Водночас Стефанчук розповідає про численні зловживання та депутатські “самоволки” — коли “народний депутат їде у відрядження за межі України, а після нього у визначений строк, не повертається в Україну або ж їде самостійно в іншу країну, або ж під час відрядження в одну країну натомість виявляється в іншій країні”.

“Так, народний депутат, якого направляють на конкретний захід, наприклад, до США, потім заявляє, що у нього заплановано низку власних політичних активностей і ще й в декількох країнах світу, до яких його (її) не відряджали та на які його (її) ніхто від імені українського парламенту не уповноважував. Подекуди до цього додається ще одна цікава тенденція, коли на такі поїздки за межі України подає разом із ним (нею) одночасно заявку ще 7-8 членів цієї ж фракції”, — зазначає він.

Після початку повномасштабного вторгнення кількість депутатів у ВР зменшилась, зокрема, завдяки складанню депутатських повноважень через не проживання в Україні та неможливість відвідувати пленарні засідання. Серед колишніх, наприклад, “слуга народу” Андрій Холодов, який з січня 2023 року не відвідував Раду, розбудовував сімейний бізнес за кордоном, а також Юрій Арістов. Останній подав заяву про складання повноважень після оприлюднення інформації про його відпочинок на Мальдівах.

Також є ті народні обранці, які зловживають поїздками. Як, наприклад, Микола Тищенко також зі “Слуги народу”. У січні 2023 посольство України в Таїланді анонсувало зустріч із Тищенком “для обговорення питань покращення взаємодії з представниками української громади в Королівстві Таїланд”. Сам Тищенко заявив, що перебуває в Азії з відрядженням, попри попередню заяву спікера Верховної Ради, що відрядження йому не погоджували. Згодом більшість фракції “Слуга народу” проголосувала за виключення Тищенка зі складу. Так само фракція вчинила з Богданом Торохтієм, який, як стало відома, також після повномасштабного вторгнення РФ перебував за межами України понад 90 днів.

Саме такі поїздки спонукали Офіс президента вдатися до обмежувальних заходів. 23 січня 2023 року президент Володимир Зеленський видав указ, яким заборонив чиновникам і депутатам виїздити з України без підтвердження офіційного відрядження. А вже після інформації про дії Арістова, 27 липня президент Зеленський заявляв: “Якщо хтось дуже хоче відпочити від роботи на державу, то держава від таких осіб теж відпочине”.

“Те, що деякі народні депутати, вчорашні перукарі та лоточники, побачивши можливості, захотіли відпочити як мирні люди, нормально, — зауважує Віктор Небоженко. — Звісно, це викликало обурення у суспільства, тож Офісу президента вистачило сил спробувати зупинити цей процес. Але повністю закрити такі можливості нереально. Під час воїн верхівка ніколи не намагалась зупинити своє бажання вести звичайне розкішне життя. І це не залежить від прізвищ — Тимошенко, Порошенко, Бойко, Зеленський. В українському парламенті завжди були ті, хто любив випити каву у Відні чи Парижі, або пиво в Баварії. Так званий депутатський туризм був завжди. Всі хотіли їздити за кордон за гроші держави”.

“Але при цьому це взагалі не зупинило таких осіб, як Сергій Дубінський. Його звинувачують в підробці документів, зокрема, для виїзду за кордон”, — зауважує Пастернак.

Експерти говорять, аби уникнути маніпуляцій з відрядженнями та відпустками депутатів за кордоном, Верховна Рада могла б оприлюднити інформацію по кожному з них: скільки було відряджень, скільки виїздів за час повномасштабного вторгнення. Навіть у період війни такі відомості не становлять державної таємниці. Навпаки ці дані могли б бути корисними суспільству — громадяни б зробили висновки під час наступних парламентських виборів.