Дугін і Карлсон: про що американський журналіст говорив із «мозком Путіна»

Російський ультраконсервативний філософ Олександр Дугін, ідеолог «русского мира» і «священной войны против Запада», який нещодавно очолив Вищу політичну школу імені Івана Ільїна при Російському державному гуманітарному університеті – дав інтерв’ю американському журналісту Такеру Карлсону. Відео тривалістю у 20 хвилин Карлсон опублікував на своєму ютуб-каналі. Інтерв’ю, як стверджується, було записане у Москві, але коли – не уточнюється.

Такер Карлсон у Роcії став відомий, бо записав інтерв’ю із російським лідером Володимиром Путіним. Також Карлсон взяв інтерв’ю у засновника соцмережі «ВКонтакте» та месенджера Telegram Павла Дурова.

У новому інтерв’ю Карлсон каже, що на Заході нібито Дугіна називають «мозком Путіна», а його ідеї, мовляв, «образливі для деяких людей». А Дугін використав розмову з Карлсоном, щоб вкотре звинуватити Захід «у відході від традиційних цінностей», виправдати війну Росії проти України і розповісти про «русский мир» без кордонів і меж.

Погляди Дугіна, на думку аналітиків, мають характерні для фа-зму ознаки, а в історію він увійшов після того, як закликав у 2014 році «убивати, убивати й убивати» українців, яких за його словами «быть не должно».

Російська служба Радіо Свобода обговорила з філософами Юлією Синьоокою і Михайлом Нємцевим сам факт інтерв’ю Карлсона з Дугіним і тези, які там прозвучали.

Дугін дав інтерв’ю Такеру Карлсону. У ньому він розмірковує про причини «русофобії та ненависті до Путіна» на Заході

На початку інтерв’ю, представляючи Дугіна глядачам, Таке Карлсон нагадав, що у серпні 2022 року дочка політолога Дар’я загинула внаслідок вибуху автомобіля, проте далі цієї теми у розмові не торкалася.

«Дугін не близький радник Володимира Путіна. Він письменник, який пише про великі ідеї. І за це його книги були заборонені адміністрацією Байдена в США, ви не зможете купити їх на Amazon», – каже Таке Карлсон.

Американський журналіст консервативних поглядів продовжує досліджувати феномен ідеології «русского мира»: намагається дізнатися в Олександра Дугіна, чому Росія «стала головним ворогом» для Заходу, розповідає, що американцям подобався перший президент Росії Борис Єльцин, тому що він «п’яний», і називає Володимира Путіна «традиційним лідером».

На думку Дугіна, ненависть до Росії із боку «прогресивного табору на Заході» не є випадковою.

«Якщо ваша головна мета і головне завдання – зруйнувати традиційні цінності, традиційну сім’ю, традиційні відносини, традиційні вірування… І коли хтось із ядерною зброєю – останній, але не менш важливий аргумент – рішуче захищає традиційні цінності, то, я думаю, у них є деякі підстави для цієї русофобії та ненависті до Путіна», – відповідає Дугін на запитання Карлсона.

Як ідеологія «русского мира, яка колись заворожила Володимира Путіна, привела Росію до війни проти України і як Олександр Дугін став придворним філософом Кремля, пояснює історик, письменник, кандидат філософських наук Михайло Нємцев:

– «Русский мир» – ідеологія, що цілком сформувалася, зі складною історією.

Якщо пам’ятаєте, вперше про неї заговорили наприкінці минулого століття, тоді ця концепція була принципово глобальною, наднаціональною, була побудована на відкритості і на глобалізації по-російськи.

Є франкофонний світ, є англомовний світ, давайте побудуємо свій світ, заснований на російській культурі і зв’язках між російськомовними людьми.

Потім цю концепцію запозичили в її винахідників люди дуже правих поглядів, отримали державні замовлення і почали розвивати цей «русский мир» вже зовсім інакше.

Нині цей термін використовують організатори Російських національних соборів, ідеологічні керівники Російської православної церкви, Московської патріархії тощо.

Звісно, це готова ідеологія. На мою думку, вона навіть перезріла. Тому що вона вже не розвивається – все, що можна сказати про «русский мир», вже сказано.

– В інтерв’ю Такеру Карлсону Олександр Дугін описує Володимира Путіна як борця із західним тоталітаризмом, батька народів, свободи та демократії. На вашу думку, це пропаганда чи такий філософський дискурс?

– Філософський дискурс часто перетворюється на пропаганду, коли його у філософських дослідженнях та бесідах починають використовувати не філософи, а тріпло з високих трибун починає пояснювати масам, як насправді влаштований світ.

Ось тоді філософія перетворюється на ідеологію.

Дугін поєднує різні посади: з одного боку, він нібито інтелектуал, який сидить, дає інтерв’ю, обговорює різні наукові та соціологічні терміни – лібералізм, імперіалізм, традиціоналізм тощо.

З іншого боку, всередині Росії, для російської аудиторії він відкрито говорить те, чого він ніколи не говорить в інтерв’ю іноземним журналістам: усі ці речі про необхідність знищувати Україну, вбивати своїх ворогів чим більше, тим краще і так далі.

Те, що він говорить в інтерв’ю Такеру Карлсону, є цілком респектабельним європейським правим традиціоналізмом.

Він постає перед публікою як такий собі літній професор, який не дуже любить сучасність, зі своїми екстравагантними, але цілком прийнятними для багатьох уявленнями, він розповідає про свої погляди на світ.

Але для Росії він виступає в іншій ролі.

Я думаю, що Такер у цьому інтерв’ю цю його роль ніяк не висвітлив.

Згадаймо цитату Дугіна про те, що українців «вбивати, вбивати та вбивати».

Я сумніваюся, що Карсон питав Дугіна, кого ще треба вбивати і в якій кількості.

Так що в інтерв’ю для західного глядача він представлений як філософ, а в Росії він нам відомий як публічний речник, що представляє дуже дивну і дуже войовничу ідеологію.

При цьому він пише філософську працю, багато видається, любить читати лекції. Але саме ці праці, на мою думку, мало хто читає.

Все це зливається в якусь дивну суміш, в якій одночасно є і відсилання до європейських філософів останніх п’яти століть, і його дивне християнство, і войовничі заклики, і вихваляння Путіна як універсального вождя традиціоналізму, і ці його дивні меми – заклики не літати в космос і так далі, що іноді викликає у публіки буйне захоплення.

У цьому палні, можна сказати, що Дугін – це унікальна постать у сучасному російському публічному просторі.

***

Нещодавно Олександра Дугіна призначили головою Вищої політичної школи імені Івана Ільїна при РДГУ.

Це викликало подив у російському академічному середовищі. Там вважають, що РДГУ при Дугіні ризикує перетворитися на центр консервативної ідеології а то й «нацизму чи фа-зму».

Школа, яку очолив Дугін, має привести російську освіту «у відповідність до традиційних російських духовно-моральних цінностей», говорив підприємець і власник каналу «Царгород» Костянтин Малофєєв.

Проти створення політичної школи Івана Ільїна виступили студенти РДГУ. Депутат Держдуми від КПРФ Володимир Ісаков зажадав оцінити законність її створення і заразом перевірити роботи Дугіна щодо «реабілітації нацизму».

26 квітня у Державній думі на засіданні круглого столу на тему «Як виховати москвича-патріота» з критикою на філософа Ільїна та його наукову школу обрушився генерал-полковник Валерій Баранов.

Доктор філософських наук, засновниця Незалежного інституту філософії Юлія Синьоока впевнена, що новий кар’єрний зліт ультраконсервативного філософа та «євразійця» Олександра Дугіна, який очолив політичну школу імені Ільїна в РДГУ, безпосередньо пов’язаний з його підтримкою війни проти України та публічним транслюванням ненависті до українців:

– Олександр Дугін дедалі більше радикальніший, він чітко говорить про війну проти України як про «священну віду проти Заходу», залучився підтримкою РПЦ і погрожує ядерною зброєю.

Він навіть примудрився ввернути це як найсерйозніший аргумент Такеру Карлсону.

У розумінні Дугіна – війна, звісно, необхідна і неминуча.

Усіх філософів, цитати яких він використовує для легітимації своїх міркувань, він цитує лише з погляду необхідності війни.

Він війна – це нормальна ситуація, стверджує Дугін.

Я звернула увагу, що він двічі чи тричі звертався до голлівудських фантастичних фільмів 80-90-х років, мабуть, найбільше враження на нього справив «Термінатор».

Якщо я не помиляюся, у «Термінаторі» йдеться також про неминучість війни двох цивілізацій – цивілізацію людей та цивілізацію машин. Дії розгортаються наприкінці 20-х, якщо я не помиляюся, у 2029 році.

У мене таке враження, що те, що зараз представляє Дугін у всіх своїх публічних виступах, – це такий варіант фантасмагорії із метафізичним відтінком а-ля 2029 рік.

– Яку роль для Дугіна відіграє філософ Іван Ільїн, школу імені якого він тепер очолює?

– Він просто користується його найяскравішими цитатами у своїх цілях.

Ільїн має абсолютно приголомшливу академічну філософію, має чудові екзистенційні роздуми, але зараз найчастіше беруться його політичні гасла, які він писав, справді вболіваючи душею за зруйновану батьківщину.

Я думаю, що й надалі користуватимуться його цитатами та цитатами інших вітчизняних мислителів.

Хоча я помічаю тенденцію, що для легітимності владних рішень в Росії авторитетні імена з інтелектуальної традиції потрібні дедалі менше. Тепер досить просто вольових рішень.

Що стосується назви дугінського центру ім’ям Ільїна, то це справді парадокс. Про це писали навіть прихильники Дугіна, що це дещо дивний вибір, особливо з огляду на його дуже жорсткі інсинуації проти Ільїна.

Але Дугін, вже, мабуть, зрозумівши, що треба якось виправдовувати себе в цій ролі, затіяв конференцію, присвячену Ільїну.

Учасники повинні здати йому мінімум знань Гегеля, що теж дуже кумедно з огляду на його антиеволюціоністські, прогресивістські погляди.

Оскільки першим учителем Ільїна був Гегель, дисертацію присвячено саме філософії Гегеля.

Дугін тепер всіляко позиціонує себе як людину, яка читає та вивчає Гегеля. Мабуть, це такий вибачальний момент – через Гегеля прийти до апології Ільїна та краще зрозуміти себе зрозуміти себе та своє ставлення до Ільїна.