Стратегічна, тактична і мала: яка ядерна зброя є у РФ і що вона може застосувати в Україні

Військовий аналітик Костянтин Машовець пропонує розібратися з тим, яку ядерну зброю має Росія і чи є сенс застосовувати її в Україні. Так він відповідає на поширювані страхи щодо можливості путінського удару по нашій країні.

Я дивлюсь, чимала кількість людей продовжує відчувати екзистенціальний страх з приводу можливості нанесення удару ядерною зброєю пуйлом по Україні.

Ну, давайте розберемось.

Значить, у РФ є цілий ряд засобів ураження, які можливо віднести до категорії “ядерна зброя”. Однак, вся вона за своїм масштабом застосування умовно поділяється на 2 великих категорії: СТРАТЕГІЧНА ядерна зброя (СЯЗ), ну і ТАКТИЧНА (ТЯЗ), як варіант – ОПЕРАТИВНО-ТАКТИЧНА\ОТЯЗ (але це достатньо умовно, бо уражаючі фактори ядерного вибуху погано вкладаються у встановлені людиною “рівні та масштаби” ведення бойових дій), тому зазвичай поділяють на СЯЗ та ТЯЗ. Хоча і цей поділ носить виключно умовний характер, тому що СЯЗ може бути застосована з оперативно-тактичними та тактичними цілями, так само, як і ТЯЗ – зі стратегічними, через наявність сучасної ядерної зброї із ВАРІАТИВНОЮ СПРОМОЖНІСТЮ щодо регулювання потужності ядерного вибуху.

Є ще так звані “малі” (потужністю до 10 кТ) та “надмалі” (до 1 кТ) заряди, але їх наявність РФ ніколи офіційно не визнавала через те, що ці заряди, очевидно, призначені в першу чергу для диверсійних цілей (“носимые”). Адже публічно визнати наявність у себе в мирний час засобів для ядерних диверсій означає навернути “на свою дупу” досить жорстку реакцію світової спільноти, насамперед тієї її частини, яка сама має ядерну зброю.

“Малі” та “надмалі” ядерні заряди зазвичай також відносять до ТЯЗ, їх виокремлюють в окремий різновид ядерних боєприпасів лише за потужністю вибуху (до 10-и кТ).

У свій час кремлівські дідугани, які керували СРСР, де, власне, й розробили такого роду зброю, були не настількі відмороженими, як нинішне пуйло та його лубянсько-“кооперативне” шобло, і “шопопало” та “депопало” на рахунок “ядерних побажань” не базікали, хоча також іноді несли відверту ахінею атомного забарвлення.

Отже, повернемось до питання ГІПОТЕТИЧНОГО застосування Кремлем ядерної зброї по Україні.

СЯЗ зазвичай починається десь “в районі 100 кТ” (для порівняння, те, що впало на Хіросіму та Нагасакі, це десь приблизно від 10-и до 20 кТ) и призначена для ураження ЗНАЧНИХ за площею, або ДОБРЕ ЗАХИЩЕННИХ цілей у стратегічній глибині території противника (в тому числі, густонаселених регіонах), або таких, які мають вирішальне (стратегічне) значення для рівня його обороноздатності (ключових військових баз, командних центрів, об’єктів оборонної промисловості, критичної інфраструктури, включаючи транспортну та енергетичну, політико-адміністративних центрів ну й т.д.)

Це ДАЛЕКОБІЙНА, переважно на рівні МІЖКОНТИНЕНТАЛЬНОЇ, за дальністю своєї здібності “доставити” ядерний боєзаряд до цілі, зброя…Однак, не завжди. Інколи нею споряджають авіабомби, ракети середньої та малої дальності, торпеди тощо.

Застосування цієї зброї, очевидно, пов’язано із катастрофічно-фатальними наслідками для ЗНАЧНИХ ЗА ПЛОЩЕЮ територій, причому у ВСІХ напрямках від епіцентру підриву такого роду заряду – в першу чергу, через його велику потужність й відповідно – значні за рівнем інтенсивності та тривалістю свого впливу вражаючі фактори. Це все ще більше “усугубляється”, коли ракета — із головною частиною, яка розділяється в польоті, із індивідуальним наведенням кожною блоку.

Це робить застосування країною, яка має у своєму розпорядженні СЯЗ, по цілі неподалік від своїх кордонів, навіть на порівнняно значній відстані – малоймовірним. Особливо, коли планується застосування (або реально застосовується) така зброя масовано, чи із надпотужним зарядом.

Тобто СЯЗ має сенс застосовувати тоді, коли ціль, яку потрібно уразити, розташована далеко (бажано на СТРАТЕГІЧНІЙ відстані, мінімум – у 1 000 км від вас). Причому чим далі – тим краще…

ТЯЗ – це зброя для використання в ході ведення бойових дій безпосередньо в тактичній та оперативно-тактичній зонах (включаючи тилові райони), для ураження значних скупчень військ противника, або важливих, з точки зору ведення бойових дій цілей та об’єктів.

На відміну від СЯЗ, вона зазвичай – менш потужна, приблизно до 100 кТ (й відповідно, має менші за рівнем інтенсивності та обсягом впливу уражаючі властивості, однак їх фізичний характер – такий самий, як і у СЯЗ, хоча може МОДЕЛЮВАТИСЯ конструкцією самого “спецзаряду”).

ТЯЗ потребує найбільш досконалих та сучасних систем наведення, адже призначена для застосування у БЕЗПОСЕРЕДНІЙ БЛИЗЬКОСТІ від своїх військ…

За методом доставки та застосування ТЯЗ буває:

• артилерійською (у вигляді арт-снарядів);
• авіаційною (споряджається у вигляді авіабомб);
• ракетною (тактичні та оперативно-тактичні ракети класу “земля – земля”);
• зенітною та повітряною (класу “земля – повітря” та “повітря-повітря”);
• ПРО (бч протиракет);
• iнженерною (у вигляді мін та фугасів);
• морською (у вигляді бч торпед, ракет морського базування, якорних та донних морських мін).

Щодо ТЯЗ, то до сих пір у світі не існує міжнародно визнаних категорій та параметрів, за якими той чи інший ядерний заряд можливо було б однозначно віднести саме до ТЯЗ. Пробували класіфікувати за потужністю, дальністю дій (застосування) носіїв, цільового призначення, й навіть, влучністю… Однак, як дуже швидко з’ясувалось, по цілому ряду цих параметрів межа між СЯЗ та ТЯЗ… ну-у дуже умовна.

Про МОДЕЛЬОВАНУ потужність, я вже казав, дальність дії носіїв також – дуже дискусійний параметр (далекобійні крилаті ракети, дозаправка стратегічної авіації у повітрі ну й т.д.). Цільове призначення – також дуже спірний критерій, адже, наприклад, нанесення стратегічним підводним човном ядерного удару по якійсь прифронтовій військово-морській базі противника як класифікувати? Як застосування ТЯЗ, чи все ж-таки як СЯЗ?

Ну, і з влучністю також “не все так однозначно”. Існують зразки СЯЗ, які цілком успішно забезпечують влучність на рівні ТЯЗ, а бува й навпаки – ТЯЗ, яка може, за цим покажчиком “не дотягувати” до СЯЗ…

Отже, знаючи все це, давайте спробуємо визначити ймовірність застосування пуйлом, як зараз кажуть, “ядерки” по території України.

Тут, краще всього співставити три параметри:

• умови застосування;
• можливі результати;
• наслідки для самого Кремля…

Й це дасть нам, більш-менш реальну картину тих вихідних даних, за наявністю яких Кремль буде приймати відповідне рішення.

1. СЯЗ — можливо, але складно з технічної та технологічної точок зору

Наземний чи морський старт “важкої” ракети – потрібно переналаштувати саму ракету, копатися в системах її наведення, прилаштовувати траєкторію польоту, яка лежить “через космос”, ну й т.д. Адже вона, умовно кажучи, призначена для Вашингтона та Лондона, а не для Фастова чи Бердичева…

Авіаційний заряд категорії СЯЗ на борту літака буде виявлений ще ДО виходу його на рубіж пуску (підозрюю, що ще до завантаження його на борт на одній з російських авіабаз, які, очевидно, ВСІ перебувають під цілодобовим НАГЛЯДОМ, причому не стільки України, скільки “інших держав”).

Тому найбільш ймовірний варіант застосування СЯЗ – удар крилатою ракетою з підводного човна… ну, або, якщо приймуть рішення – таки спробують із літака дальньої або стратегічної авіації запустити.

Якщо українська ППО пропустить, то ворог зможе уразити (звісно, в тій чи іншій мірі), достатньо значний РЕГІОН України (десь 2-3 області) із великим за площею РАЙНОМ суцільного знищення… Однак, до закінчення війни на болотяних умовах це все одно НЕ призведе.

Наслідки, не тільки для України, а й для самого Кремля будуть також КАТАСТРОФІЧНИМИ.

Окрім того, що значну частку цих “наслідків” понесе безпосередньо на самі болота, також Світу, очевидно, м’яко кажучи, “не сподобається” не стільки загибель частки нашого населення, масштабні руйнування й т.і., скільки “атомне забруднення” значної частини від 30% найбільш плодородних пахотних земель цієї планети.

В такому разі, плешиве чмо І ВСЕ ЙОГО кодло достануть з будь-яких бункерів та “дуп світу”. При цьому, їх не врятують ніякі гроші… Це, звісно, ситуацію не виправить, але помирати вони будуть довго й вкрай “болезненно”.

До ворожки не ходити, “ручку” до цього докладе навіть Китай…

2. ТЯЗ. Тут, очевидно, ймовірність та варіативність застосування – куди як більші, ніж у випадку з СЯЗ.

В тому числі, через 2 фактора – обмежену потужність (й відповідно, обсяг та розмір можливих наслідків) й технічно-технологічну варіативність… Адже у цьому випадку – можливо банальним арт-снарядом, а можливо якогось фанатичного ватно-скрепного утирка “с ядерным рюкзаком” послати у бИндероФский Львів чи Київ. Більше того, в такому випадку ціль та місце підриву тактичного спецзаряду можливо обирати у достатньо широкому спектрі.

Результат, ймовірно, буде для нас також важким. Звісно, не в масштабі цілого РЕГІОНУ, але “по місцю” це, окрім того, що знову-таки загине значна кількість наших людей, може бути знищене щось дуже для нас важливе, або, навіть, символічне. Але це ще в більшій мірі НЕ зупине війну на болотяних умовах…

Ну а наслідки для самого Кремля будуть не просто важкими, а “дуже важкими”. Прогнозую в такому разі навіть ще більш жорстку ізоляцію, ніж у Північній Кореї, але, недовгу…

Далі – тектонічні соціально-політичні потрясіння на болотах (можливо, навіть дезінтеграція). Країна, побудована на вивозі сировини та ресурсів й ввозі усього необхідного “для жизни и боя” із-за кордону, в умовах жорсткої та суцільної ізоляції, викликаної РЕАЛЬНИМ застосуванням “ядрьоної боНби”, по-іншому просто не зможе… В Москві, Пітері та якомусь Екатеринбургу траву, як в КНДР, жрати не будуть…

Закінчиться це дуже швидко введенням на територію РФ “стабілізаційного контингенту” міжнародних військових сил (в тому числі, китайських).

А будівництво так званого “Глобального Півдня” далі продовжиться вже БЕЗ РФ як централізованої й самостійної держави…

Підсумуємо…

Загалом, ймовірність застосування Кремлем ядерної зброї ПО УКРАЇНІ, існує — вона, звісно, “не стремится” до нуля, але мала…

Для того, аби вона підскочила до стовідстокової, повинні бути дотримані декілька ключових умов:

• плешиве муділо у Кремлі повинно з’їхати з котушок вже кінець кінцем й перестати зважати на будь-які наслідки прийняття такого рішення як для себе особисто, так й для очолюваної ним країни;
• технічний стан, а також боєздатність російських сил й засобів, які “штатно” мають право та можливість застосовувати ядерну зброю того чи іншого типу чи класу, повинні відповідати вимогам РЕАЛЬНОГО виконання алгоритма її застосування;
• в найближчому та найдальшому оточеннях цього мудила не знайдеться жодної адекватної людини, причетною до виконання цього алгоритму й здатної зірвати його виконання…

А головна причина, по якій ймовірність застосування Кремлем ядерної зброї по Україні мала – бо це ЖОДНИМ ЧИНОМ не наблизить його до перемоги у війні… Однак, здатне навалити ну дуже велику купу вкрай негативних “наслідків” для самого Кремля. Приблизно з вагон та й ще малого возика…

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело