Путін запропонує обміняти Бєлгородську область на Крим: погляд

Операція "Останній ривок "путіна" просувається більш-менш за планом, незважаючи на несподіванку у вигляді заяви філії ІДІЛ - Хорасан про інцидент у "Крокусі".

Це не остання нова ввідна, яка може вплинути на хід усієї операції. Коли стане очевидно, що операція провалюється, то Кремль не тільки закриє бренд “путін”, а й запропонує обміняти Крим на Бєлгородську область, благо їхня площа однакова 27 тис. і 27,1 тис. кв. км, пише експерт Сергій Климовський.

З об’єктивності слід припустити, у кремлі такий обмін можуть розглядати не як запасний план “Б”, а як основний. У цьому разі наратив про наступ на Харків, який Москва з січня просувала різними неофіційними каналами, слова “путіна” про “санітарну зону” в Україні, заяви Шойгу про набір нових армій, та інше, включно з “українським слідом” у “Крокусі”, мають вигляд ланцюжка актів психологічного тиску на Україну, який розгортають по наростанню на межі блефу.

Блеф чи ні – стане остаточно зрозуміло до середини літа. Така гра Кремля має сенс у контексті Женевського саміту миру, де очікуються делегації зі 160 держав і, можливо, від Китаю, а також Вашингтонського саміту НАТО. Звільнення Данилова з секретарів РНБО за оригінальну вимову китайського прізвища Хуей наводить на думку: представники Пекіна в Женеву приїдуть.

Обидва саміти відбудуться в першій половині літа, а поки Макрон зайнятий тим, що прагне розбудити совість і честь у Європі. За це заступник голови Держдуми Петро Толстой пообіцяв “відправити ядерну бомбу на Париж”. Макрон 23 березня відповів, що здивований “слабкими нервами у російських офіційних осіб”. Мабуть, товстий забув, що в Парижі влітку Олімпіада, і на неї дуже хочуть потрапити спортсмени з РФ, які кричать, що не можна змішувати політику зі спортом, але кличуть голосувати за “путіна” і “спецвійну”.

У кремлі відчувають, як стискаються кільця Анаконди, але ніяк не зважаться на війну з НАТО, всупереч своїй пропаганді. Будь-який великий наступ в Україні теж містить ризики. Затяжна війна, на яку зробили ставку у вересні 2022 р., коли оголосили “часткову мобілізацію”, теж має не такий вигляд, як це бачилася Кремлю. Він точно не припускав удари дронами по НПЗ і відповідні атаки на енергосистему РФ. Якщо війна в такому форматі продовжиться, то дрони і санкції виб’ють РФ зі світового ринку нафти. При цьому в Китаї бурхливо зростає випуск електромобілів. Політика “розвороту на Схід” теж не виправдовує себе, а в Африці зростатиме хвиля невдоволення хижацтвом росіян. Війни, оголошені їм туарегами в Малі та повстанцями в ЦАР, – її перші симптоми. Війна Мадуро з Гвіаною теж не задалася – замість неї у Венесуелі 28 липня президентські вибори.

Ці та інші тренди можна розписати більш детально. Не дивно, що в контексті їх у Кремля, як сукупної бюрократії, з’явилася ідея вийти з війни з Україною і вивести війська, але спробувати втримати Крим в обмін на Бєлгородську область. Точніше, на низку українських земель від Стародубщини до Таганрога, забраних у дні, коли, за версією Путіно-Медвєдвєдєва, Ленін зі Сталіним придумували Україну. Москва не поверне Таганрога, незважаючи на українське ім’я міста, але може повернути Валуйки, Рильськ, Грайворон і низку інших населених пунктів у західній смузі Бєлгородського і Курського суб’єктів РФ, сумарною площею 21 тис. кв. км. Це буде видаватися за “жест доброї волі” і виправлення свавілля комуністів. У реальності такий жест буде викликаний тим, що затяжна війна йде не за планом Кремля, не має для нього прийнятної перспективи і не можна утримати територіальні захоплення в Україні. У всякому разі в їхньому нинішньому обсязі.

У результаті у Кремля залишаються два варіанти – йти на підвищення військової ескалації аж до зіткнення з НАТО з метою одним ривком кардинально змінити ситуацію на свою користь, або настільки ж кардинально вийти з війни. Проблема в тому, що почати цю війну Кремлю було легко, але вже не можна так само легко її закінчити, адже минуло 10 років, і за цей час Кремль наговорив багато мерзоти і скоїв багато злочинів. Тому неможливий сценарій китайського вторгнення до В’єтнаму, який закінчився тим, що після місяця боїв Пекін вивів війська без пояснень і зробив вигляд: війни не було. Якщо китайсько-в’єтнамську війну 1979 р. можна назвати “мовчазною війною”, то російсько-українська війна – це суцільно істерика з ядерним шантажем і фіглярством РФ в ООН.

Завершення війни неминуче вимагатиме від Москви масштабних і концептуальних пояснень перед усім світом і незалежно від того, збережеться за її підсумками РФ чи ні. Пояснюватися доведеться саме Москві, а не Єкатеринбургу чи Казані. У цьому контексті ідея звалити все на Леніна, більшовиків і жовтневий переворот 1917 р., що зіпсував на сто років карму “расеї”, виглядає дуже привабливо. Ідея обміну частини Курського і Бєлгородського суб’єктів РФ на Крим теж добре вписується в неї і навіть дає змогу зберегти поточний наратив Кремля – у всьому винен комуніст-волюнтарист Хрущов.

Залишається зовсім небагато – повноцінно вийти на цей трек. Це Кремль зараз і робить за різними напрямками, погрожуючи наступом у Харківській і Сумській областях.

Інформаційно це виглядає так. У ніч після дня голосування з 17 на 18 березня так званий “путін” раптом заявив у своєму передвиборчому штабі про бажання створити так звану “санітарну зону” в Україні на кордоні з РФ. У таку ніч нормальні люди про таке не говорять. Вранці Пєсков намагався прояснити слова шефа, а 26 березня Шойгу назвав “повною дурістю” розмови про те, що для створення “санітарної зони” біля Бєлгородського суб’єкта потрібна додаткова мобілізація.

Між цими датами Кремль влаштував п’ять днів ракетного терору Україні, погрожував війною Франції та Ісландії, пообіцяв скинути ядерну бомбу на Париж, оголосив про набір нової стотисячної армії і наговорив ще багато різного для психологічного напруження ситуації. Апогеєм мав стати інцидент у “Крокусі” 22 березня, покласти провину за який планували на Україну. У кремлі вважали, доводити нічого не треба, оскільки триває війна з Україною і все зрозуміло без коментарів. Більш заманливо було знайти в цьому “слід НАТО”, щоб підкріпити слова Пєскова вранці цього дня про те, що РФ веде війну з НАТО.

Усе йшло за планом підготовки до перетворення Харкова на “санітарну зону”, але план порушила заява ІДІЛ – Хорасан. Через неї виступу “путіна” про “Крокус” не було 19 годин, незважаючи на анонси. У кремлі тупили з виступом, і в підсумку “путін” сказав лише про “вікно” на українському кордоні”. Виглядало нерозумно, оскільки з 2022 р. у нас немає кордону з РФ, а є лінія фронту. Два роки майже щоденних обстрілів міст і сіл Сумської, Чернігівської та Харківської області тому підтвердженням. Від кордону залишилися лише спогади. З цієї причини ще з 16 березня розпочали примусову евакуацію з району Великого Бурлука на Харківщині навпроти Уразового і Валуйок, відібраних Сталіним, а в решті прифронтової частини Харківської та Сумської областей йде спонтанна евакуація.

У підсумку на базову версію – стрілянину і підпал “Крокуса” влаштувало ФСБ з метою інформаційного забезпечення реального або уявного наступу на Харків лягли ще три версії. Помста ІДІЛ, версія ритуального жертвопринесення, влаштованого євреями на честь свята Пурим, і версія професора Солов’я – ФСБ підставило “путіна”, щоб закрити цей бренд. Версія Солов’я узгоджується з гіпотезою – наступ на Харків і все нагнітання психозу Кремлем – це блеф із метою вийти на переговори про закінчення війни із сильною позицією.

У гіпотезу про блеф вкладається і версія Кремля, яку він запустив 26 березня через “путіна”, Патрушева і Бортнікова. Оскільки Кремль не зміг на старті придушити версію про помсту ІДІЛ, то відразу взяв її теж на озброєння. Вона сподобалася Кремлю, оскільки відповідальність взяв на себе не ІДІЛ з Африки або з Близького Сходу, а з Хорасу, під який підпадають країни Центральної Азії та Афганістан. Це дає змогу поліції і ФСБ суворо наїхати на гастарбайтерів із Центральної Азії, для чого швидко наловили таджиків і одному показово відрізали вухо. У результаті Киргизстан і Таджикистан порадили своїм громадянам не їздити поки що до РФ і, за можливості, покинути її.

У підсумку Кремль прагне вийти на конструкцію – країни НАТО, ІДІЛ, Україна і євреї спільно спалили “Крокус” і вбили в ньому масу невинних російських душ. Євреї в ній не данина традиції, а важіль тиску на Ізраїль. Тому версію жертв на Пурим на прохання Москви розганяють палестинці, причому роблять це більше з любові до євреїв, ніж до грошей. “Чекісти” настільки в захваті від самих себе і масштабів конструкції, що Патрушев не стримався і посміхнувся по Фрейду 26 березня, коли відповів “Звісно, Україна” на запитання журналіста щодо її причетності до “Крокусу”. Постановочність того, що відбувалося в “Крокусі”, включно з відсутністю крові біля “вбитих” короткими чергами з автоматів холостими набоями, показує – у ФСБ зростають над собою і вдосконалюються.

Незалежно від того, як розвиватиметься далі історія з “Крокусом”, у Курському і Бєлгородському суб’єктах РФ все йде за сценарієм, як і раніше. Влада штовхає населення до виїзду різними способами, зокрема методом обстрілів від імені ЗСУ. У Глушково на Курщині з населенням 4,7 тис. осіб за 8 км від кордону закрито всі виробничі підприємства, крім магазинів і автосервісу. На Бєлгородщині відгороджена від РФ блок-постами ціла “Грайворонська республіка” і ліквідовано село Козинка. Простір біля кордону явно готують або до активних військових дій, або до обміну на Крим. В обох випадках населення там стало зайвим.