Бомбардувальники РФ над містами України: що станеться, якщо США не відновлять допомогу

Цього тижня республіканці Палати представників розкритикували президента Байдена за його катастрофічне виведення військ із Афганістану, і це правильно: це було одне з найгірших зовнішньополітичних лих в американській історії. Але якщо республіканці припинять військову допомогу США Україні, вони спровокують настільки ж катастрофічне зовнішньополітичне фіаско — і вони відповідатимуть за це так само, як Байден відповідає за вихід із Афганістану.

Несамовиті образи Талібану, що марширує в Кабул, тоді як зневірені афганці намагаються втекти разом із американцями, закарбовані у свідомості народу США. Вони залишили незгладиму пляму на репутації Байдена. До падіння Кабула в серпні 2021 року його рейтинг ніколи не опускався нижче за 50 відсотків. Після цього земля пішла з-під його ніг — і він так і не оговтався. Невдале виведення військ стало переломним моментом, після якого багато американців вирішили, що Байден некомпетентний.

Республіканцям слід поглянути на шкоду, яку падіння Кабула завдало доброму імені Байдена, й уявити, якої шкоди завдасть падіння Києва їхній репутації.

Їхні затримки з новою допомогою вже схилили шальки терезів на полі битви на користь Росії. Минулого року вона не домоглася жодних військових успіхів, тоді як Україні вдалося знищити майже третину російського Чорноморського флоту до кінця січня цього року. Але оскільки допомога на Капітолійському пагорбі застопорилася, Росія знову почала захоплювати території. Якщо контрольована республіканцями Палата представників найближчим часом не ухвалить військову допомогу, в українців почнуть закінчуватися ключові системи озброєнь, а Росія цього року почне домагатися серйозних успіхів на місцях.

Знаючи, що запаси зброї Києва вичерпуються, Росія готує наступ, який почнеться, коли земля висохне наприкінці весни. Наразі надані США системи HIMARS стримують російські війська на відстані. Але якщо ці ракети, а також боєприпаси до стрілецької зброї та 155-мм артилерійські снаряди не будуть поповнені, Росія почне проривати оборону України.

Сьогодні системи ППО США стримують російські бомбардувальники й дозволяють українським силам збивати російські безпілотники та ракети. Але якщо в України закінчаться перехоплювачі ППО, російські літаки зможуть безкарно бомбити українські передові позиції. Вони також зможуть атакувати критично важливу інфраструктуру України, занурюючи українські міста в темряву та завдаючи шкоди економіці країни. Потім вони майже напевно почнуть килимові бомбардування українських міст, змушуючи Україну використовувати запаси перехоплювачів, що виснажуються, для захисту свого цивільного населення та залишаючи лінію фронту незахищеною.

Зрештою, коли перехоплювачі закінчаться, цивільне населення залишиться беззахисним. Уявіть собі вигляд пілотованих російських бомбардувальників, що літають над українськими містами та руйнують їх. Результатом стане гуманітарна катастрофа. Росія завдасть жертв серед цивільного населення в масштабах, небачених у Європі з часів Другої світової війни, навмисно завдаючи ударів по школах, лікарнях і житлових будинках, щоб зломити волю України. (Якщо ви в цьому сумніваєтеся, просто подивіться на жорстокі напади Росії та масові вбивства мирних жителів під час її варварської повітряної кампанії 2016 року в Алеппо, що в Сирії). Масова хвиля біженців почне залишати країну, ще більше руйнуючи економіку.

Володіючи перевагою в повітрі, Росія може атакувати не тільки населення та цивільну інфраструктуру України, а й її оборонну промисловість. Зброю українського виробництва, таку, як морський безпілотник MAGURA V5, використовували (поряд із протикорабельними ракетами великої дальності американського виробництва) для розгрому Чорноморського флоту Москви та примусу російського військово-морського флоту до виведення з кримських портів і українських територіальних вод. Це дозволило Україні відновити експорт зерна, яке має вирішальне значення для її економіки. Але якщо в України закінчаться протикорабельні можливості, російські військово-морські сили повернуться, що дасть їм змогу завдати удару по найважливішому портовому місту Одеса, припинити постачання зерна та націлитися на цивільне населення на Заході України, яке знову наразиться на небезпеку через виснаження ресурсів ППО України.

Хоча Україна навряд чи впаде цього року, будуть створені умови для перемоги Росії у 2025 році — якраз до моменту, як (республіканці сподіваються) Дональд Трамп вступить на посаду. Отже, катастрофічний колапс України цілком може статися під наглядом Республіканської партії, а не Байдена. Уявіть собі обурення, коли приголомшені американці побачать, як російські війська марширують до Києва, вбиваючи та грабуючи, як вони це робили в Бучі на початку війни. На кого, на думку республіканців, американці покладуть відповідальність за звірства, які побачать на своїх екранах?

Але насправді цього разу політичні наслідки в багатьох планах будуть ще гіршими. Принаймні в Афганістані Байден міг стверджувати, що настав час вивести американські війська з небезпечної зони. Але в Україні немає американських військ, яким загрожує небезпека. Республіканці готові покинути Україну не для того, щоб урятувати життя американців, а для того, щоб заощадити гроші. Можливо, це рішення буде не таким популярним, як вони думають, коли американці побачать по телевізору мертві тіла українських жінок і дітей.

А як щодо можливості дозволити Європі заповнити цей дефіцит зброї? Відповідь проста: у європейців немає для цього запасів. “Тільки в США є доступні запаси боєприпасів, бронетехніки та снарядів до неї, а також перехоплювачів ППО, щоб істотно вплинути на траєкторію конфлікту найближчими тижнями та місяцями”, — каже Фред Каган, директор проєкту “Критичні загрози” в США.

І ось підсумок: без допомоги США сили Путіна почнуть марш до Києва, і Україна стане наступним Афганістаном. Тобто для республіканців настав час вибору: якщо ви не хочете, щоб вас звинувачували в падінні Києва так само, як Байдена звинувачують у падінні Кабула, пошліть військову допомогу Україні.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело