Долар по 500? Хто підливає олію у вогнище девальвації

Економіст Віталій Шапран глибоко занепокоєний тенденціями, які впродовж останніх 12 місяців спостерігаються на валютному ринку України. Політика Нацбанку, на його думку, абсолютно не відповідає національним інтересам України в умовах війни.

Про валютний курс та долар по 500

Я дуже глибоко занепокоєний тенденціями, які впродовж останніх 12 місяців ми спостерігаємо на валютному ринку України. Саме на готівковому ринку гривня стабілізувалася, тож навряд чи їй завтра чи післязавтра щось загрожує, але вивчення статистики валютного ринку чітко показує, що політика регулювання валютного ринку, яку проводить НБУ, не відповідає національним інтересам України в умовах війни.

За вересень 2024 року міжнародні резерви НБУ впали на 3,43 млрд доларів. Загалом, за останні 12 місяців сумарний темп зміни ЗВР становить -0,824 млрд доларів США, а сумарне сальдо інтервенцій НБУ — -32,72 млрд доларів США. За той самий час сумарне сальдо операцій населення з валютою становило -10,62 млрд доларів США. Якщо подивитися на графік цих “результатів”, то стає очевидно, що міжнародні резерви НБУ суттєво збільшувалися під впливом міжнародної допомоги приблизно раз на квартал. А далі, через механізм інтервенцій (продаж НБУ отриманої валюти на міжбанку), їх зменшували. Із наведеної статистики та графіка можна зробити такі висновки:

1. Валютний “ринок” України працює в режимі дотації коштом допомоги міжнародних партнерів. Фактично валютного ринку як такого немає. Дефіцит валюти НБУ усуває через продаж валюти з резервів. Оскільки більшість торгових сесій дефіцитна, то саме НБУ адміністративно вирішує, яким буде курс.
2. Якщо порівнювати сумарний обсяг щомісячних інтервенцій НБУ і сальдо купівлі валюти населенням, то виявиться, що сальдо становить 32,5% від інтервенцій. Тобто приблизно третину попиту на дефіцитну валюту забезпечує населення — це дуже високий показник, який має певні наслідки. В сучасних умовах населення куплену валюту не вкладає в економіку України, а зазвичай спрямовує в трьох напрямах: або вивезення за кордон (зокрема й нелегальними каналами), або обслуговування контрабандної торгівлі, або “під матрац” на зберігання.
3. Третій варіант (під матрац) — зовсім непоганий, але він відзначає дисфункцію банківської системи щодо валютних вкладів. Політика НБУ з регулювання операцій банків з інвалютою призвела до аномально низьких ставок за валютними депозитами. Вклади під 0,1-0,5% в доларах і євро не приваблюють українців, а ризики валютних обмежень під час війни взагалі можуть знецінювати сенс валютних депозитів. Тож населення спрямовує “інвестиційний ресурс” не під відсоток в банки, а “під матрац”. Як наслідок, потенційні інвестиції стають “макулатурою”.
4. Вивезення за кордон та обслуговування нелегальної торгівлі призводить до організації цікавого колообігу інвалюти на українському “ринку”. Міжнародні партнери дають гроші державі, яка через НБУ міняє долари та євро на гривні, а потім близько 1/3 цієї суми через інтервенції НБУ отримує населення, і близько 2/3 — бізнес; і далі її частина знову опиняється за межами України. Описана ситуація була б цілком нормальною, якщо б не хронічність від’ємних інтервенцій НБУ і не висока частка населення (яке полюбляє готівку) у формуванні дефіциту валюти. Обидва чинники сигналізують нам, що модель валютного “ринку”, яку обрав НБУ, не відповідає економічним та фінансовим обставинам існування нашої фінансової системи.

А тепер поставте себе на місце населення та малого бізнесу, якому люди з уряду постійно розповідають про курс 42, потім 45, а потім і вище, за яким розраховується бюджет на 2024-2025 рр. НБУ регулярно впродовж дуже тривалого часу публікує інфляційні прогнози, які виявляються гіршими за фактичну інфляцію. Також НБУ розповідає про якусь “керовану гнучкість” курсу, яка доволі складна для сприйняття навіть у професійному середовищі. Більшості громадян здається, що керована гнучкість якраз і впроваджена, щоб узаконити девальвацію гривні.

Тож запитаймо: звідки в Україні беруться негативні інфляційні та девальваційні очікування населення? Ці очікування на дві третини формує сама монетарна влада, а олію в це вогнище невдалої комунікації підливає уряд своїми фіскальними мріями. В підсумку ми маємо аномальну картину, коли за значних обсягів міжнародних резервів НБУ населення “як перелякане” щомісяця виносить з системи в кеш до 1 млрд доларів на місяць, формуючи третину ринкового дефіциту. Ця “ринкова модель” керованої гнучкості зовсім не додає стабільності валютному ринку, призводить до розтрати міжнародних резервів НБУ і головне — до збільшення залежності України від зовнішнього фінансування.

Доцільність існування такої моделі “ринку” викликає багато питань, вона функціонує точно не в інтересах України та її громадян. Зараз нема жодних причин панікувати: НБУ має ресурси для того, щоб гасити торговий дефіцит в екстремальних ситуаціях. Але, як показала статистика за останні 12 місяців, обрана модель “ринку” є вкрай невдалою, оскільки за інших параметрів моделі та вищої якості комунікацій гривня була б стабільніша, а ЗВР — на 10-15 млрд більшими. А отже й потреба у зовнішньому фінансуванні під поповнення ЗВР була б меншою.

І нарешті про долар по 500. Падіння цін на світових ринках нафти призвело до появи девальваційного тренду не тільки у РФ, а й у Казахстані. 10 жовтня курс тенге до долара підійшов до історичного максимуму в 496,18 тенге за долар. За продовження зниження цін на нафту в регіоні позначка у 500 тенге за 1 долар може бути подолана.

Хочу персонально перепросити кожного мого читача за цей дисонанс між заголовком і змістом статті. Але у такої поведінки є дві причини:

А) Коли валютний ринок перебуває у стані відносного спокою, то дуже мало охочих щось змінювати. Типу, “працює, курс не 50? І добре”. Але ж Ной почав будувати ковчег задовго до потопу. Тому саме зараз, коли вже є тривожні сигнали раннього оповіщення, що ми йдемо не туди, нам потрібно вносити зміни, бо коли припече — буде вже запізно. Тому важливо, щоби громадськість і стейкхолдери процесів на валютному ринку усвідомили, що ринок потребує змін, і тиснули на монетарну владу. Тоді й “потоп” буде не страшним.

Б) Останніх місяців три зіткнувся з тим, що деякі ЗМІ публікують мої пости частинами. Обирають тільки те, що їм до вподоби, часто вириваючи фрази з контексту, тому іноді змінюють зміст дописів. Тож інформаційна гігієна в нас принесена в жертву лайкам та клікам, от і присвячую цей текст тим, хто любить таке робити. Сподіваюся, вони дочитають до кінця, відчують себе трохи ошуканими )) бо долар їм пообіцяли не по 500 грн, а по 500 тенге, тож більше вони так робити не будуть.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело