Путін виставив ультиматум не Україні, а Росії. Диктатор відрізав шляхи до відступу

Політтехнолог Олексій Голобуцький проаналізував “мирні умови” Путіна.

Президент Росії Володимир Путін виступив на колегії МЗС та назвав умови для переговорів з Україною:

• Українські війська мають бути повністю виведені з ДНР, ЛНР, Херсонщини та Запоріжжя “у межах адміністративних кордонів”. Тобто, і з контрольованих та відвойованих ЗСУ теренів.
• Щойно реальне виведення українських військ розпочнеться і Київ повідомить про плани відмовитися від вступу до НАТО, Москва дасть наказ про припинення вогню та початок переговорів. Суто технічно це означає відступ ЗСУ з українських теренів під щільним вогнем ворога і з величезними втратами – бо “наказ про припинення вогню” обіцяний вже після відступу.

Базові вимоги Росії для переговорів задля “мирної угоди”:

1. Нейтральний, позаблоковий, без’ядерний статус України, її “демілітаризація та денацифікація” (“забезпечення прав російськомовних українців”).

2. Угоди щодо мирного врегулювання повинні передбачати скасування санкцій проти Росії (тобто, в угодах має брати участь і Захід).

3. РФ готова до переговорів з усіма країнами – включаючи Європу, яку Путін закликав налагоджувати відносини. Він додав, що “йдеться не про заморожування конфлікту, а про повне його припинення”. В сенсі, Путін готовий закінчити і оголошену Кремлем “війну з НАТО”.

4. Путін заявив, що “нові кордони РФ” (з Кримом, Донбасом, Запоріжжям та Херсоном) мають бути зафіксовані міжнародними договорами, отже, стати “міжнародно визнаними”.

Після виступу Путіна глава МЗС Лавров повідомив, що ця пропозиція буде офіційно передана в інші країни через послів.

Я, як і інші історики, бачу тут прямі аналогії з початком 20 ст.: Путін, фактично, пропонує Україні сучасний варіант Брестського миру 1918 року. Якщо ж Україна не піде на “похабний мир” (визначення Лєніна для договору 3.03.1918 в Брест-Литовську, за яким Росія втратила 54% промисловості і майже всю сировинну базу, а межі її західних кордонів повернулися до епохи Боріса Ґодунова) у варіації 2024-го, російські війська продовжать її планомірне знищення.

Очевидно, що навіть попередні умови формулювались з витичних “точно неможливі до погодження”. Щоб не було шансів хоча б перейти до стадії переговорів. “Мирні пропозиції Росії” тільки закріплюють неможливість для України і союзників піти на домовленості з Путіним.

Це настільки очевидно, що Кремль мусив окремо уточнювати через Пєскова: “Пропозиція Путіна – це саме мирна ініціатива, трактувати це як ультиматум неправильно”.

Як зазначив OSINT-аналітик “Bild” Юліан Рьопке, територія областей, здачу яких під окупацію виставив умовою Путін, (26 тисяч кв. км) більша, ніж площа більшості із федеральних земель Німеччини або таких країн, як Північна Македонія, Словенія чи Ізраїль. І за нових поставок важких озброєнь і літаків перспективи відступу ЗСУ аж так далеко втратили реальність – збройним шляхом Росія цю землю не отримає.

“Слова Путіна є радше криком розпачу, ніж пропозицією, яку слід сприймати серйозно. Він знає, що Україна не зможе з цим погодитися, тому що немає жодних підстав припускати, що вона втратить затребувані території в боях найближчими місяцями та роками”, — написав він.

Навіть ядерні удари призведуть до купи інших наслідків для Росії, але не дозволять загарбати значну частину лівобережжя України.

Генсек НАТО Столтенберґ так само продемонстрував “крайній подив і нерозуміння”. Він заявив, що нова пропозиція Путіна — це “ще більше агресії та окупації”.

“Це не добросовісна пропозиція. Це не Україна має відводити війська з української території, це Росія має виводити свої війська з окупованої української землі”, — сказав він.

Виглядає так, ніби Путін цілеспрямовано відрізав собі всі можливості до виходу з війни. Адже весь цей набір маячні було не просто озвучено офіційно, але й вже мало бути розіслано МЗС до країн НАТО. Тепер будь-який відступ від цих пунктів сприйматиметься як поразка Росії.

Відповідно, Путін оцим майже прямо заявив, що Росія виходить з будь-якого гіпотетичного переговорного процесу. Отже, всі оптимістичні припущення, що це просто спосіб підготувати ґрунт, а на реальні переговори, Путін виходитиме геть з іншим пакетом пропозицій, об’єктивно не мають підстав. Путін не виставить себе слабаком, не визнає, фактично, поразку – ніколи не погодиться на відступ від вимог, зафіксованих офіційно в документах, тим більше на міжнародному рівні.

До речі, взірцем для формулювання максимально абсурдних вимог Путіну могли слугувати російські казки, які він так любить: картина майже ідеально повторює умови “злого царя” — “прийти не вдягненим, але все ж не голим”, “не шляхом, але все ж дорогою”, “виший за ніч килим” і “принеси мені те, чого у світі не може бути”. Дивно тільки, що Путін прийняв роль того, хто за сюжетом завжди програє і найчастіше смертельно.

І ще момент. Якщо дотепер дійсно були якісь переговори Кремля з адміністрацією Байдена щодо припинення війни, то подібний демарш демонструє, що все зайшло в глухий кут. Путін міг вирішити, що масштабний конфлікт з Заходом (ініційований, сформульований і підтримуваний саме Росією) не може мати мирного варіанту вирішення. І отак зухвало розірвав процес.

Дехто списує це на емоційний спалах Путіна у відповідь на чергові і дуже жорсткі санкції. Але я вкотре повторю: Путін – дуже раціональна особина, дуже прагматична. Так що ймовірніше, що оцим він мав намір перекрити кисень тій частині еліти, котра могла пробувати про щось домовлятись своїми каналами. Бо “відключення від системи долара” (США заборонили торгувати доларами в Росії, що виключило РФ зі світової фінансової системи) завдало дійсно потужного удару по найбагатших росіянах – достатньо потужного для того, щоб вони активно почали шукати варіанти (на що, власне, і був розрахунок Білого дому).

Однак цим же ультиматумом від свого імені Росії (не Україні і не НАТО, це варто розуміти) Путін актуалізував найпростіший вихід з ситуації для російських еліт. Це умови особисто Путіна, це він зазнає поразки, якщо від них відмовиться. Але якщо не буде Путіна – то і від вимог можна буде спокійно дистанціюватись як від неактуальних.

До всього, Путін наштовхнув саме на цей варіант і постійним наголошуванням, що переговори можливі, але тільки не з Зеленським. З ВР, зі спікером, з новообраним президентом – аби не було Зеленського, який “виставляє абсурдні вимоги”. Схема Путіна “якщо президент неугодоспроможний і виставляє нереальні умови – все стане можливим без такого президента” прекрасно допасовується і до Росії.

З іншого боку, якоюсь мірою Путін дійсно грає на перехоплення ініціативи на швейцарському саміті (це підтвердила заява Пєскова “Ініціатива Путіна щодо врегулювання конфлікту в Україні була озвучена сьогодні у тому числі у зв’язку з конференцією у Швейцарії”). Можливо, Путін таким чином дійсно хотів домогтись, щоб саме ці заяви стали головною темою зустрічі – а не формула миру Зеленського. Швейцарський форум і так вже позначений як “сильно попередній”, від якого не очікують практичних результатів. Але нехай ще й обговорення будуть зірвані скандальним вкидом Путіна.

Однак демарш Путіна може спонукати союзників до протилежної реакції: замість безплідної рефлексії щодо божевільних вимог НАТО може просто облишити розмовну частину, якщо Путін демонстративно зневажив мирний варіант розв’язання. Скажімо, міністр оборони США Ллойд Остін у зв’язку з дивним ультиматумом Путіна вже заявив, що США та союзникам необхідно наростити постачання зброї Україні, оскільки конфлікт вступив у “ключову стадію”. Тобто, Пентагон (чи й адміністрація Байдена в цілому) сприйняв абсурдні вимоги Путіна як останній блеф того, в кого на руках сміттєві карти і порожньо в кишенях. За їхньою логікою, схоже, на таке може наважитись тільки той, хто витратив всі ресурси. Отже, треба добивати, а не піддаватись на блеф. Та гребти банк собі.

Не здивуюсь, якщо вже максимально активізувались всі спецслужби країн НАТО – рвонули стимулювати російські еліти на обопільно вигідне припинення існування причини масштабних фінансових і майнових втрат росіян.

Джерело: пост Голобуцького в Facebook.

Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.