Швидко, зненацька, нестандартно: чому Суджа-2024 нагадує операцію Сирського під Харковом

У тому, що відбувається у Курській області, політолог Володимир Фесенко бачить стиль головнокомандувача ЗСУ Сирського. На думку аналітика, ця операція має одразу кілька сенсів — військовий, політичний, соціальний, навіть психологічний.

Українська СВО в Курській області

Бойові дії в Курській області спричинили чималий резонанс і ажіотаж, причому, що можна сприймати парадоксально-іронічно, переважно в Росії. В Україні, як мінімум у першу добу цих подій, спостерігалися тиша і спокій стосовно ситуації в Курській області. Офіційні особи досі не дають публічних коментарів на цю тему. Поки що ця інформаційна тактика працює дуже непогано, створюючи велику інтригу щодо подальшого розвитку подій в Курській області, а водночас зберігаючи для української влади поле для політичного маневру, залежно від різних сценаріїв розвитку воєнної ситуації в цьому регіоні.

Тим не менш, постає питання: а що взагалі відбувається в Курській області? Термінологія теж має значення. Навіть серед військових експертів розпочалися дискусії стосовно того, як визначити дії “нібито” української сторони. До речі, хто там наступає на Курщині? Явно це не легіон “Свобода Росії” чи Російський добровольчий корпус. Якби це була їхня піар-акція, ми б про це почули вже з перших метрів після того, як вони перетнули україно-російський кордон. А тут, очевидно, щось інше — масштабніше і серйозніше. Та оскільки офіційних коментарів і заяв української влади з цього приводу немає, можна давати простір для фантазії і конспірологічних припущень. Однак я цим займатися не буду. У мене не має офіційних обмежень. Я можу спокійно висловити свою суб’єктивну і приватну думку. Для мене те, що відбувається в Курській області, це українська СВО (спеціальна військова операція) задля забезпечення наших оборонних інтересів у цьому регіоні. Українська сторона теж може мати амбіцію створювати “санітарні зони” на прикордонних територіях РФ.

Про замисел і цілі цієї української СВО знають лише ті, хто її планував. Та ще й зарано робити висновки. Операція продовжується.

Але дискусія, зокрема й серед військових експертів, вже почалася. Деякі західні ЗМІ повідомляють, що їхні військові експерти не дуже розуміють мети цієї операції. Я вважаю, це нерозуміння зумовлене тим, що західні військові експерти виходять із класичної військової логіки й оцінки ресурсів сторін, які воюють. За цією логікою Росія мала виграти вже в перші тижні повномасштабної війни проти України. За цією ж логікою Україна зараз має лише оборонятися. Тому західні та російські військові експерти в такому подиві від подій у Курській області. Але війна в Україні не завжди розвивається за звичною військовою логікою.

Найімовірніше, ця операція задумана головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Це дуже схоже на його стиль. Дуже схожа — швидка, несподівана та нестандартна — військова операція була проведена під керівництвом Сирського у Харківській області у вересні 2022 року. На адресу Сирського останнім часом було дуже багато критики, зокрема від славнозвісної депутатки Верховної Ради Мар’яни Безуглої. Йому треба було нагадати про свій стратегічний потенціал. Ефектна військова операція — найкращий спосіб для цього. Здається, командувачу це вдалося. Тим більше, що президент Зеленський дуже любить не лише ефективні, а й ефектні дії, зокрема військові. Гадаю, не випадково, що тієї ж ночі, коли розпочався наступ ЗСУ в Курській області, було проведено ефектну диверсійну операцію ГУР (Головного управління розвідки) Міністерства оборони України на Тендрівській косі в Криму. Але важлива не тільки ефектність, а й рішучість, нестандартність і наступальність цих дій. Ми вже давно чекали чогось такого.

Якщо говорити про суто військові цілі цієї операції, то ми можемо лише висловлювати припущення. Зважаючи на коментарі військових експертів, основні версії мають такий вигляд.

Цілком імовірно, що ЗСУ хочуть зробити те саме, що зробили російські війська на півночі Харківської області — захопити певний прикордонний плацдарм на території противника. Одночасно промацується російська оборона на Курському напрямі. Якщо вона виявиться слабкою, а в нас буде достатньо сил і резервів, то, можливо, ми побачимо активніші наступальні дії у напрямку Курська та Курської АЕС. У Росії цього дуже побоюються, і напевно, значно посилять оборону на цьому напрямі.

Деякі військові експерти вважають, що ця операція є превентивним ударом для запобігання російському наступу, який готувався на північ Сумської області. Ще одне можливе пояснення — ця операція мала відволікти для захисту Курщини російські військові резерви, які могли бути використані в Донецькій області та на півночі Харківської області. Якщо російська армія не отримає додаткових військових ресурсів на Донецький і Харківський напрямки, це також матиме значущий військовий ефект для нас.

У військової операції в Курській області важливий не тільки військовий ефект, а й політичні та соціально-психологічні наслідки.

Головний політичний ефект — це демонстрація перенесення активних бойових дій на територію РФ. У перший день навіть обмежених військових дій на Курщині Росія втратила контроль приблизно над 350 квадратними кілометрами своєї території. До речі, це більше, ніж нам вдалося відвоювати під час спроби торішнього наступу на Півдні України. Як виявилося, до українського прориву на Курщині не були готові ані російська влада (як місцева, так і Кремль), ані російське суспільство. Реакція російських соціальних мереж і телеграм-каналів у перший день цієї операції була панічно-істеричною. Та й зараз у цьому менш контрольованому сегменті інформаційного поля РФ домінують негативні настрої щодо оцінки ситуації в Курській області.

Упродовж цієї військової операції перевіряється та оцінюється як реакція російського керівництва на атаку ЗСУ на територію РФ, так і реакція західних партнерів, насамперед США. Український наступ в Курській області — це ще й демонстрація американцям, що не треба боятися ударів по російській території. Це ще один спосіб переконання західних партнерів, що треба зняти обмеження для використання західної зброї на російській території. Вже очевидно, що наші партнери хоч і не одразу, але спокійно відреагували на дії українських військ, наголосивши, що Україна має право на захист, зокрема і в такий спосіб, як військові дії на території РФ. Це також вагомий політичний результат цієї операції, оскільки раніше з їхнього боку були застереження щодо можливості перенесення бойових дій на територію РФ.

Показово, що в США та ЄС відреагували після того, як стало очевидним, що реакція Путіна й російського керівництва на ситуацію в Курській області є дуже стриманою. Путін назвав це “масштабною українською провокацією” і не став офіційно оголошувати війну Україні, хоча до цього його закликали у російських соціальних мережах і телеграм-каналах. Тим більше, не йдеться про застосування проти України тактичної ядерної зброї, до чого також закликають Путіна найбільш агресивні прихильники війни проти України. Очевидно, що хазяїн Кремля не хоче піднімати градус нинішньої війни, посилювати її інтенсивність та гостроту. Це може призвести до неконтрольованих негативних наслідків і в подальших відносинах РФ із Заходом, і в розвитку внутрішньої ситуації в Росії. Здається, що іноді російський диктатор може бути не менш обережним, аніж президент США Байден.

Найімовірніша реакція Кремля — у Курську область спрямують додаткові підрозділи російської армії та військову техніку, щоби вибити українські війська з території РФ. Можливі також демонстративні повітряні удари по великих містах України, як акт відплати. Але ці удари й так регулярно трапляються.

Українська військова операція в Курській області може мати і певний внутрішньополітичний ефект. Досвід двох із половиною років війни проти російської навали свідчить, що саме військові успіхи Сил оборони України позитивно впливають на загальну суспільну атмосферу в країні. Всім нам дуже потрібно перервати чорну смугу невдач, проблем, розчарування, яка надто затягнулася. Українська СВО на Курщині — це як промінь надії для всіх нас. Ми можемо і вміємо наступати, тож повинні боротися проти ворога там, де він не очікує, і так, як він не очікує. Ефективність саме таких дій мають зрозуміти і наші міжнародні партнери.

Якщо українському війську вдасться посилити й закріпити позитивні тенденції на фронті, то це, безумовно, посилить наші позиції на майбутніх мирних переговорах. Наступ у Курській області і можливі схожі дії в майбутньому є найкращим способом примусу Росії до мирних переговорів, передусім до того, щоб Росія відмовилася від висування попередніх умов та ультиматумів на адресу Україну. Однак цей ефект швидше на перспективу, ніж на сьогодні.

Подальші військові дії в Курській області залежатимуть від того, скільки своїх військових ресурсів Росія залучить для протидії українському наступу і який наступальний потенціал матимуть наші війська. Якщо у росіян буде велика перевага у чисельності військ і вогневій підтримці, то українські війська відійдуть на свою територію. Але якщо ЗСУ вдасться закріпитися на півдні Курської області, то цей плацдарм може бути використаний для подальшого тиску на Росію під час мирних переговорів, зокрема для територіального розміну. Українські війська можуть відійти з цієї території у Курській області за умови, якщо російські війська відійдуть із півночі Харківської області.

Наостанок — про деякі символічні деталі. У серпні 2000 року потонув російський атомний підводний човен “Курськ”. Це був перший рік президентства Путіна. 2024 рік – і знову серпень, і знову Курськ. …

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело