Taurus для України або відставка: як канцлер Німеччини Шольц загнав себе в глухий кут

Канцлер Німеччини від Соціал-демократичної партії, який відстає в опитуваннях громадської думки, категорично клянеться не вступати у війну. Відмовляючись постачати Україні крилаті ракети великої дальності Taurus, незважаючи на протести серед західних союзників, Олаф Шольц, можливо, сподівається, що історія повториться, і він зможе повторити трюк Герхарда Шредера 2002 року перед вторгненням до Іраку, коли той відмовився надати війська або гроші коаліції на чолі зі США.

З огляду на те, що популярність Шольца перебуває на рекордно низькому рівні, економіка — в рецесії, а його трипартійна коаліція метушиться від однієї кризи до іншої, канцлер, схоже, намагається згуртувати виборців навколо свого відхилення закликів із Києва, Парижа та Лондона здійснити постачання зброї — зброї, яка потенційно змінює правила гри для українців, що воюють.

СДПН проголосила себе “партією миру” відтоді, як перший Фріденсканцлер (канцлер миру) Віллі Брандт став на коліна біля меморіалу повстання у Варшавському гетто 1970 року, щоб спокутувати Голокост і зґвалтування Польщі нацистською Німеччиною. Саме Брандт запустив “Східну політику” — прагнення до примирення Сходу і Заходу за допомогою дипломатії і торгівлі — вона залишається найгордішим зовнішньополітичним досягненням СДПН, за яким багато її членів сьогодні відчувають ностальгію.

Партія завжди мала сильну пацифістську спрямованість, що відображає тривогу німців з приводу повернення до війни. Після Другої світової війни СДПН спочатку виступала за нейтральну, возз’єднану і демілітаризовану Німеччину, прийнявши членство в НАТО тільки в 1959 році. Нещодавні опитування громадської думки показують, що більше половини німців побоюються, що війна Росії в Україні пошириться на країни НАТО і втягне Німеччину. Такі побоювання можуть тільки посилюватися кадрами кривавої бійні, що сталася внаслідок терористичної атаки на московський концертний зал минулого місяця, а також спробами президента Путіна пов’язати Україну з бойовиками Ісламської держави, які влаштували цю бійню.

Соціал-демократи, які отримали майже 15% голосів в опитуваннях перед виборами до Європейського парламенту 9 червня, відчувають спокусу ще раз розіграти карту миру, хоча саме Шольц оголосив Zeitenwende (поворотний момент) у зовнішній і оборонній політиці Німеччини після повномасштабного вторгнення Путіна в Україну два роки тому. Він відмовився від газопроводу “Північний потік-2” з Росії в Німеччину, оголосив про створення спеціального фонду вартістю 100 мільярдів євро для підтримки збройних сил країни, які слабшають, і після довгих вагань почав відправляти зброю до Києва.

Тепер суворий канцлер по черзі хвалиться тим, що Берлін є найбільшим європейським постачальником зброї Україні, яка отримала військову допомогу в розмірі 17,1 мільярда євро від початку війни, і відкидає прохання всередині своєї коаліції, консервативної опозиції, західних союзників і українського президента Володимира Зеленського поставити ракети Taurus.

Його публічне виправдання полягає в тому, що для цього потрібні німецькі солдати в Україні, які допоможуть керувати ракетами і наводити їх на ціль, що наближає Берлін до війни з Москвою. Але коли міністр закордонних справ Великої Британії Девід Кемерон запропонував спосіб обійти цю перешкоду, заявивши, що Велика Британія могла б відправити більше власних ракет Storm Shadow Україні, якщо Німеччина передасть Лондону Taurus, Шольц відкинув і цю ідею.

Шольц також спростував заяву президента Франції Емманюеля Макрона про те, що не можна відкидати відправлення наземних військ в Україну в разі погіршення ситуації, категорично заявивши, що “на українській землі не буде ані сухопутних військ, ані солдатів, надісланих туди європейськими країнами або державами НАТО”.

Товариші Шольца по партії пішли ще далі, розмірковуючи вголос про припинення вогню, яке дало б змогу Росії контролювати території східної та південної України, захоплені з 2022 року. Рольф Мютценіх, парламентський лідер СДПН, запитав цього місяця: “Настав час нам не тільки поговорити про те, як вести війну, а й подумати про те, як ми можемо заморозити війну, а потім покласти їй край”.

Депутатка від коаліції Марі-Аґнес Штрак-Циммерманн (ліберальні Вільні демократи), голова парламентського комітету з оборони, назвала його виступ скандальним прикладом “політики умиротворення СДПН”.

Навіть усередині СДПН деякі видатні інтелектуали почали критикувати лінію Шольца. Група з п’яти істориків на чолі з професором Генріхом Августом Вінклером з Берлінського університету імені Гумбольдта заявила у відкритому листі до партійних лідерів, що СДПН не змогла чесно розплатитися з помилками німецької політики щодо Росії протягом останніх десятиліть. Вони звинуватили партію у використанні “довільних, безладних і нерідко фактично неправдивих аргументів” для виправдання обмеження поставок зброї до Києва. А колишній міністр у справах Європи Майкл Рот оголосив, що йде з політики почасти тому, що йому більше не подобається політика СДПН щодо України.

Соціал-демократи щосили намагаються повернути втрачений робітничий клас і молодих виборців, які тепер підтримують або вкрай праву “Альтернативу для Німеччини” (АДН), або нещодавно створений лівопопулістський рух на чолі з колишньою комуністкою Сарою Вагенкнехт. Тобто одягання в мантію “партії миру” може мати тактичний сенс для СДПН.

Але є ще один історичний прецедент, який Шольцу слід розглянути, перш ніж домагатися короткострокової електоральної переваги коштом України. 1982 року канцлера від соціал-демократів Гельмута Шмідта скинули його партнери по коаліції з ВДП після того, як члени його партії почали відмовлятися від запланованого розміщення американських атомних ракет середньої дальності в Західній Німеччині для протидії радянським ракетам SS-20, націленим на Західну Європу. Саме Шмідт спочатку закликав до модернізації ядерного щита США, щоб зберегти довіру до засобів стримування НАТО.

Підтримка СДПН антиядерного “руху за мир”, який влаштовував масові демонстрації, призвела до поразки на виборах наступного року і відправила її в опозицію на наступні 16 років.

За іронією долі, “Зелені”, які вперше увійшли до парламенту 1983 року як пацифістська, антиядерна партія, зараз є найбільш затятими критиками Росії і прихильниками озброєння України.

Позиція Шольца ускладнює ВДП і “зеленим” продовження коаліції з СДПН, і може підвищити ймовірність того, що обидві партії об’єднаються з консервативними християнськими демократами (ХДС) після загальних виборів наступного року. Ракети Taurus, можливо, не є достатнім приводом, щоб переконати партнерів Шольца покинути корабель зараз, але відмова від їх постачання може мати неприємні наслідки для нього в довгостроковій перспективі, якщо Україна зазнає поразки через відсутність достатньої підтримки з боку союзників.

І цього разу, можливо, не буде повернення СДПН — найстарішої політичної партії Німеччини, що являє собою лише тінь її колишнього “я”. Лівоцентристські партії перебувають у занепаді в усій континентальній Європі і близькі до зникнення у Франції та Нідерландах. Німецькі соціал-демократи повинні вибрати, чи будуть вони партією демократії, прав людини і міжнародного права — або партією умиротворення.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело