Загибель лідера “Хезболли” Хасана Насралли продемонструвала, що принципи старої системи безпеки не працюють, а “червоних ліній” немає. Можливо, це — найважливіший із восьми наслідків цієї події, які перераховує експерт-міжнародник Ілія Куса.
Що продемонструвала загибель генсека руху “Хезболла” Хасана Насралли?
- Ізраїль перевищив традиційний рівень ескалації, який, здавалося, був прийнятий у регіоні з 1990-х років. Тепер “червоні лінії” розмиті остаточно і, найімовірніше, вже не працюватимуть, як раніше. Хороший приклад доламування старої системи безпеки, створеної в останні роки холодної війни і потім в епоху “однополярного моменту” після 1991 року.
- Тактика Б. Нетаньягу залишається незмінною: вивести Іран на активнішу участь у війні з Ізраїлем, відвести фокус громадської та міжнародної уваги від Гази й Палестини, завдати сильних і медійно гучних ударів по супротивнику, роблячи ставку на залякування як на спосіб примусу до миру, щоб уникнути невигідних для себе припинень вогню.
- Іран укотре показав, що стратегічно намагатиметься зберегти формат проксі-протистояння з Ізраїлем. Однак йому стає дедалі складніше, і більш активне залучення до конфлікту — питання часу і формату, до якого дійдуть на нарадах у Тегерані: від посилання військ до Лівану до чергових повітряних ударів по території Ізраїлю.
- Ізраїль добре показує, що “багатополярний/поліцентричний” світовий порядок — це реальність, яка на нас неминуче чекає найближчими роками чи десятиліттями з ліквідацією “західного світопорядку”. Але якщо Туреччина, ОАЕ, Саудівська Аравія, Росія, Іран і багато інших кидають виклик старому “західному світовому порядку” в ролі поганих хлопців з “осі зла”, то Ізраїль показує ту ж саму логіку, тільки із самого західного блоку, з яким його асоціюють.
- Міжнародно-правова система — “порядок, заснований на правилах”, який захищає Захід, на жаль, припиняє працювати, і вже все менше приваблює держави в їхньому прагненні вирішувати свої завдання. Попереду — дедалі більше скочування до “світу сили”, а не “світу права”, що сприйматиметься все насамперед із позиції силового тиску, особливо в незахідних регіонах. Росія теж використовуватиме кейс “Хезболли”, щоби скептичніше й утилітарніше ставитися до концептів “червоних ліній”.
- Ядерна зброя і надалі сприйматиметься як єдина гарантія безпеки. Загибель Насралли, як і свого часу загибель Каддафі, лише зміцнить цю тезу для цілої низки держав, включно з РФ, Іраном, КНДР і багатьма іншими.
- Країни ЄС і НАТО будуть і надалі втрачати ініціативу у відносинах із незахідними регіонами. Їхня реальна або уявна нездатність вплинути на Ізраїль сприйматиметься на Близькому Сході та в інших незахідних регіонах як слабкість, втрата лідерства та необов’язковість у переговорах. По суті, відтворюється ефект після “арабської весни” і розвалу “ядерної угоди” з Іраном. Рівень довіри між Заходом і не-Заходом все більше падатиме, ускладнюючи між ними переговори та перспективи порозуміння.
- Бойовики “Хезболли” були не готові до такого удару. Їхня система внутрішньої безпеки була скомпрометована, і вони вочевидь очікували, що Ізраїль залишатиметься в певних меах ескалації й не перетинатиме їх. Обстрілюючи північ Ізраїлю, вони явно сподівалися зберегти формат обмеженої участі у війні, роблячи ставку на міжнародний тиск і протести частини суспільства в Ізраїлі, які змусять Нетаньягу піти на мирову. Але вони прорахувалися, віддавши ініціативу управління ескалацією в руки Ізраїлю.
Можливо, були очікування і з боку Ірану, який за нової адміністрації намагався налагодити діалог на базі загального неприйняття широкої регіональної війни на Близькому Сході. Цим пояснюється те, чому іранці не особливо поспішали на допомогу “Хезболлі”, попри прохання останньої. Це може внести певну напругу в їхні відносини з іншими угрупованнями в регіоні, й потребуватиме перегляду формату цих відносин і гарантій безпеки.
P.S. Я не вважаю, що “Хезболла” розвалиться після загибелі Насралли. Як і у випадку з ХАМАСом або хуситами, це організація з сильною мережевою структурою, вмонтована в політичну й соціальну систему Лівану. По ній завдано сильного удару, потрібен час на відновлення. Але корінь конфлікту між Ізраїлем і палестинськими арабами та Іраном ці удари по керівництву “Хезболли”, звичайно, не вирішують.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.
Джерело