Останні два з половиною роки стали періодом великих випробувань для мільйонів українців, змушених покинути країну в пошуках безпеки для своїх родин. Цей масштабний вимушений переїзд поставив перед людьми чимало складних запитань: де жити, як реалізувати себе в нових умовах, як почати життя з чистого аркуша.
Про те, як адаптуватися до нового професійного середовища, побудувати кар’єру в США і водночас підтримувати інших, Експерт поговорив з Анною Махмудовою– менеджеркою з розвитку бізнесу в корпорації Saint-Gobain, яка також волонтерить як кар’єрна коуч для українських переселенців.
Анно, розкажіть трохи про себе і свій професійний шлях до переїзду в США.
– Моя кар’єра починалася з філології – я навчалася на перекладача з китайської та англійської мов. Робота перекладачем поступово привела мене в бізнес-середовище: мене захопили перемовини, побудова партнерств, розвиток нових ідей. За шість років до переїзду я вже спеціалізувалася на міжнародному бізнесі та пошуку клієнтів і партнерів для проектів, у яких приймала участь. Знання мов мені дуже допомогло, і я вдячна, що саме з цього почався мійпрофесійний шлях.
Як ви знайшли свою першу професійну можливість в США? З якими викликами ви зіштовхнулися?
– Найскладнішим був психологічний бар’єр. Думаю, багато українців, які пережили переїзд, зрозуміють мене. Окрім побутової адаптації себе й дитини, найбільший страх був пов’язаний із тим, чи визнається мій досвід у США. Чи будуть тут цінувати те, над чим я працювала роками в Україні?
Деякі іммігранти, з якими я спілкувалась, відверто говорили, що варто забути про професійне минуле й шукати «роботу для виживання». Це лякало. Але я вирішила: діяти треба попри страх. Після отримання дозволу на роботу я зробила пошук вакансій своєю основною «роботою» і вже через кілька місяців отримала пропозицію через LinkedIn. Велику підтримку я отримала також від організації Upwardly Global, яка допомагає іммігрантам знайти свою першу професійну роботу в США.
Тобто підтримка з боку інших відіграла велику роль?
– Безумовно. Я вдячна американській родині, в якій жила перші місяці після приїзду. Ми знайомі з 2007 року, коли я в них жила студенткою за обміном по програмі FLEX. Їхня віра в мене стала величезною мотивацією.
Організація Upwardly Global також зіграла важливу роль: їх курс про підготовку резюме і пошук роботи в США був неймовірно корисним. Кілька місяців тому я відвідала їх гала концерт, поближче з усіма познайомилася і дізналася, що у них є база волонтерів, до якої можу офіційно долучитися. Знаючи на своєму власному досвіді, наскільки важлива підтримка і наставництво, до того ж маючи офіційну сертифікацію коуча, я вирішила ділитися своїм досвідом і допомагати іншим на постійній основі як волонтер.
Які найпоширеніші труднощі ви бачите у професіоналів з України або інших країн, які намагаються побудувати кар’єру в США?
– Найчастіше це психологічні бар’єри. Люди бояться, що їхній досвід нікому тут не потрібен. Але коли я як коуч дізнаюся більше про їхні досягнення, проєкти, освіту – я показую їм, скільки цінного вже є у їхньому професійному багажі.
Ще одна проблема – культурні відмінності. В Україні ми звикли, що «треба бути скромним», «говорити про свої досягнення – не ввічливо», «багато хочеш – мало отримаєш». В США навпаки потрібно вміти чітко говорити про свої досягнення. Це викликає внутрішній конфлікт. Але ці навички потрібні, і я допомагаю їх опанувати.
Ви працюєте, виховуєте сина, волонтерите – і все це в новій для себе країні. Як вам вдається все поєднувати?
– Дисципліна. Ще з дитинства я звикла до інтенсивного темпу: займалася музикою, співала, грала на фортепіано та гітарі, закінчила музичну школу з відзнакою. Вже з третього курсу університету почала працювати перекладачем, а коли перейшла в бізнес, здобула ще одну вищу освіту в галузі зовнішньоекономічної діяльності –вже будучи мамою.
Усе це навчило мене ефективно планувати час і не здаватися перед труднощами. Я звикла багато працювати і це допомагає мені залишатися в тонусі.
Які рекомендації ви можете дати іншим українцям в США, які шукають роботу?
– Насамперед я б порадила на постійній основі вдосконалювати англійську. Якщо у вас сильний акцент – знайдіть курси вимови щоб носіям англійської вас було легше розуміти. Це значно полегшить ваше спілкування з роботодавцями.
Резюме має відповідати американським стандартам: бути коротким (1–2 сторінки), без фото, дати народження чи інформації про сімейний стан. Дуже важливо не просто перераховувати посадові обов’язки, а показати свої досягнення. Що саме ви зробили? Яку проблему вирішили? Як це вплинуло на бізнес? І, по можливості, все це варто підтвердити цифрами.
Пам’ятайте, що рекрутер витрачає на перегляд одного резюме в середньому шість секунд. Тому ваше резюме має бути чітким, візуально структурованим і адаптованим під кожну конкретну вакансію. У США більшість компаній використовують програми, які автоматично сканують резюме на наявність ключових слів. Тому одне універсальне резюме на всі випадки не спрацює – його потрібно коригувати щоразу.
Не варто знецінювати себе, якщо після десятка заявок немає відповіді. У середньому конверсія становить лише 3-5%. Це означає, що іноді потрібно надіслати 100 і більше резюме, щоб отримати один дзвінок. І це абсолютно нормально.
Окремо я раджу звернутися до організації Upwardly Global – вони допомагають іммігрантам з вищою освітою безкоштовно підготуватися до виходу на американський ринок праці. А якщо потрібна порада чи допомога особисто від мене –знайдіть мене в LinkedIn. Я завжди рада підтримати, підказати або допомогти з резюме.
Майте віру в себе. Не бійтеся вчитися новому, оточіть себе середовищем, яке надихає, і дійте.