Ускладнення грипу: чому не можна недооцінювати хворобу

Не варто недооцінювати грип, адже його ускладнення можуть бути небезпечнішими для здоров’я, ніж сама хвороба. Ніхто не застрахований він грипу. Найлегше його підхопити у громадських місцях – скрізь, де є скупчення груп людей, адже він легко передається повітряно-краплинним шляхом. Симптоми грипу й застуди дуже схожі, тому їх легко сплутати. Однак правильна діагностика дуже важлива, тому що відсутність лікування або, що ще гірше, неправильне лікування грипу призводить до дуже серйозних ускладнень. Лікарка сімейної медицини Кристина Шевченко розповідає про найчастіші ускладнення грипу, пише Експерт з посиланням на ТСН.

Найчастіші ускладнення грипу

Найчастішими ускладненнями грипу є бронхіт або пневмонія, рідше можуть розвиватися синусит, середній отит, синдром Гієна-Барре, менінгоенцефаліт та поперечний мієліт.

У людей, які страждають на діабет, хронічні серцево-судинні або респіраторні захворювання, ці недуги можуть посилюватися.

Отже, які ускладнення грипу найчастіше зустрічаються у медичній практиці:

Гострий бронхіт

Основними симптомами гострого бронхіту є сильний кашель із виділенням мокротиння, лихоманка й загальне нездужання. Іноді пацієнт має задишку та прискорене серцебиття.

В лікуванні бронхіту гострого типу найчастіше лікар призначає такі препарати, як-от:

жарознижувальні;відхаркувальні;протикашльові;бронходилататори;антибіотики;НПЗЗ.Антибіотики рекомендуються пацієнтам із тривалим кашлем або наявністю ознак приєднання бактеріальної інфекції.

Пневмонія

Як ускладнення грипу, пневмонія починається раптово з лихоманки й ознобу. Також може виникати біль у грудях. Кашель спочатку сухий і виснажливий, потім стає вологим із виділенням мокротиння. Пневмонію лікують антибіотиками, жарознижувальними та відхаркувальними засобами, а також постільним режимом протягом 5-7 днів.

В деяких випадках, коли пневмонія накладається на хронічне респіраторне захворювання і посилює його, настійно рекомендується госпіталізація.

Гострий отит

Зазвичай такий отит – результат гострої інфекції носоглотки, яка з’єднується із середнім вухом через євстахієву трубу.

У немовлят та дітей молодшого віку можна запідозрити отит, коли малюк стає дратівливим і метушливим без причини, у нього відсутній апетит, закладений ніс і він може тертися головою об подушку. Діти старшого віку та дорослі скаржаться на біль у вухах або зниження слуху. За великої кількості запального ексудату в порожнині вуха може виникнути спонтанна перфорація барабанної перетинки та його витікання з вуха. Запалення середнього вуха лікується антибіотиками, додатково призначають анальгетики та жарознижувальні.

Запалення навколоносових пазух

Синусит як наслідок інфекцій верхніх дихальних шляхів, включно із грипом, зустрічається досить часто і розвивається приблизно у 5% хворих на нежить або інші симптоми носоглоткової інфекції. Серед симптомів синуситу – тупий головний біль у ділянці лоба чи носа, лихоманка та загальне нездужання.

Людям, схильним до гаймориту, не варто недооцінювати інфекцію грипу. Важливо, щоб вони залишалися вдома та приймали призначені ліки. Квартира має бути добре зволожена, оскільки сухе й гаряче повітря гальмує процеси самоочищення дихальних шляхів.

Лікування гаймориту повинен проводити ЛОР-лікар, тому що в деяких випадках призначається “зозуля” – промивання носа для видалення залишкового слизу або введення ліків безпосередньо у хвору пазуху носа.

Порушення кровообігу

Гостра недостатність кровообігу проявляється раптовою і прогресувальною слабкістю, задишкою, яка посилюється, блідістю шкірних покривів та прискореним або нерегулярним серцевим ритмом. Це небезпечний для життя стан, що вимагає негайного виклику швидкої допомоги та стаціонарного лікування.

Хронічна недостатність кровообігу характеризується повільно наростальними симптомами, серед яких набряки й задишка. Набряки зумовлені скупченням надмірної кількості рідини в позаклітинному просторі (якщо хворий ходить, то в нижніх кінцівках, а якщо лежить, то в ділянці нирок).

Лікування порушення кровообігу в початковому періоді розвитку може проводити лікар у домашніх умовах. Більш виражена недостатність кровообігу потребує стаціонарного лікування.

Синдром Гієна-Барре

Синдром Гієна-Барре – рідкісне (частота 1-4 випадки на 100 000 на рік) захворювання, яке призводить до прогресувальної м’язової слабкості через пошкодження периферичних нервів.

За синдрому Гієна-Барре спостерігається патологічна реакція антитіл, які замість захисту організму починають пошкоджувати оболонки нервів, призводячи до порушень іннервації, що лежать в основі симптомів, які виникають.

Причини цієї аномальної реакції залишаються незрозумілими, але є теорія, що деякі вірусні та бактеріальні інфекції виробляють антитіла, які перехресно реагують із молекулами, що становлять оболонку нерва. Вони не лише знищують віруси й бактерії, проти яких спрямовані, а й якось “через помилку” пошкоджують власні тканини організму. І справді, майже 2/3 випадків синдрому Гієна-Барре передує грипозна інфекція.

Найчастіше приблизно через 2-4 тижні після легкої інфекції дихальної або травної систем з’являються порушення чутливості в пальцях рук або ніг (вони є результатом залучення чутливих нервових волокон). До цього додається поступове наростальне симетричне ослаблення м’язової сили ніг, що призводить до труднощів під час ходьби і, зрештою, до повного паралічу.

Специфічного лікування синдрому Гієна-Барре не існує. Зазвичай застосовується терапевтична методика, що складається з плазмаферезу та введення імуноглобулінів. Крім того, часто включають приймання фармацевтичних препаратів зі знеболювальною та антикоагулянтною дією.

В разі успішного лікування приблизно 80% хворих повністю виліковуються, а 3-5% опиняються в інвалідному візку.

Загалом лікування хворих із синдромом Гієна-Барре може тривати довго, призводячи до значного поліпшення стану здоров’я.

Ускладнення грипу: не варто недооцінювати хворобу

Ускладнення грипу, особливо неліковані, призводять до тяжких захворювань, дуже небезпечних для здоров’я та навіть життя. В разі появи таких симптомів, як жар, нежить, слабкість і задишка, зверніться до сімейного лікаря, який розробить для вас схему лікування. Ніколи не недооцінюйте ці симптоми, навіть якщо ви думаєте, що захворіли на звичайну застуду.