Топ-10 корупційних скандалів президентства Зеленського

42% українців, опитаних Центром Разумкова, назвали Володимира Зеленського головним розчаруванням 2020 го року.

Про це повідомляю telegraf.com.ua.

При цьому президент все ще очолює топ вітчизняних політиків, йому довіряють 20% українців. Але соціологія невблаганна: майже половина українців розчарована діями глави держави, який не виправдав їхніх сподівань. Одна з причин цього – тотальна корупція.

ZIK.ua згадує найгучніші скандали, починаючи з початку каденції шостого президента України.

1. Італійська вілла президента

Історія з віллою почалася ще в ті часи, коли Зеленський був кандидатом в президенти. 15-кімнатний особняк в декількох хвилинах від моря, згідно з інформацією проекту “Слідство.Інфо”, обійшовся майбутньому гаранту в майже 4 млн євро. Він розташований на тосканському курорті Форте-де-Мармі – улюбленому місці російських олігархів.

Спочатку журналістське розслідування команда Зеленського назвала “фейком” і “спробою дискредитації” кандидата. “Ця вілла просто зніметься в кіно, і все”, – пояснював Зеленський. Будівля, мовляв, належить не йому особисто, а кінокомпанії.

Ще менш зрозумілі пояснення давала після другого туру виборів дружина президента Олена Зеленська: “Я не знаю, це наша вілла чи ні, кілька разів ми там відпочивали. Спочатку ми її орендували, потім якимось чином компанія її придбала, але з тих пір ми там вже не було. вже три роки ми туди не їздили “.

У першій леді була власна скандальна історія із зареєстрованою на неї нерухомістю. Йдеться про пентхаусі в Лівадії площею майже 130 кв. м. Його Олена Зеленська придбала ще до анексії півострова, і за ціною, заниженою удвічі або навіть утричі – за 164 тис. доларів. Ріелтори припускали, що занижена вартість знадобилася для того, щоб платити менше податків.

Але що стосується італійської вілли, то в кінці кінців вона таки з’явилася в декларації президента. Так що, очевидно, там не тільки знімали кіно.

2. Рандеву з олігархами

Протягом своєї каденції Зеленський проводив час в компанії мінімум трьох різних олігархів, чий бізнес не в останню чергу залежить від держави. Його перельоти в Женеву і Тель-Авів недвозначно сигналізують про побачення з Ігорем Коломойським. Ці зв’язки були підтримані і тим, що Зеленський взяв до себе в команду екс-адвоката Коломойського – Андрія Богдана, який очолив ОП.

Наступний олігарх – Віктор Пінчук. Від зустрічей з ним на Банковій навіть не відхрещувалися, але відзначали, що Пінчук приїжджав не один, а зі своїм тестем Леонідом Кучмою, і що розмова стосувалася справ політичних. “Леоніда Даниловича я дуже просив, щоб він був главою Тристоронньої контактної групи в Мінську”, – пояснював Зеленський.

У середини 2020 року з’явилися також розслідування про зв’язки Офісу президента з Ринатом Ахметовим. “Схеми” присвятили цій темі серію репортажів, з яких очевидно, що маєток олігарха під Києвом відвідує якщо не особисто Володимир Зеленський, то його перший помічник Сергій Шефір. Пізніше вийшов і ряд публікацій про те, як багатющий українець фінансує ОП і партію “Слуга народу”.

3. Брехливий Оман

На початку січня 2020 го ЗМІ опублікували фото президента в Омані і повідомили: він – на відпочинку з сім’єю. Однак в ОП це спростували: мовляв, Зеленський, хоч і відправився в Оман з сім’єю, але за власні кошти і рейсовим літаком. І не для відпочинку, а для “зустрічей на вищому рівні”. Згодом вийшла нова версія: ці зустрічі не мали офіційного статусу “.

За розслідування навколо Омана Офіс президента подав до суду на видання “Схеми”. А пізніше заявив: поїздку в Оман повністю оплачувала Олена Зеленська, а чартер в Україні профінансував Оман. 14 лютого 2020 року в НАЗК оголосили про взяття на перевірку декларації президента в зв’язку з цією поїздкою. Але, врешті-решт, в агентстві так і не побачили порушень з боку Володимира Зеленського.

4. Плівки Єрмака

А тепер пора перенести акцент з самого Зеленського на його найближче оточення. Ось один з найбільш яскравих скандалів: 29 березня 2020-го депутат зі “слуг народу” Гео Лерос опублікував так звані плівки Єрмака. На них рідний брат глави ОП Денис Єрмак і люди, з ним пов’язані, обговорюють можливість кадрових призначень по державній лінії за гроші.

Єрмак (який з ОП) підтвердив справжність голосу брата. І навіть заявив про намір звернутися із заявою до Служби безпеки України та Госбюро розслідувань. А Денис Єрмак тим часом зазначив, що як громадянин вільний зустрічатися з ким завгодно і обговорювати що завгодно.

І так, мабуть, вважає не тільки Денис Єрмак. Тому що його брат – попри скандал – зміг зберегти своє крісло. Та й Зеленський дав зрозуміти, що поки не збирається звільняти Андрія Єрмака. Статус-кво зберігся, а постраждав тільки Лерос – він впав в немилість президента.

5. Поліграф Поліграфович

А ця історія датована кінцем 2019 року і пов’язана з фракцією “Слуга народу”. Почалося з того, що фінансовий комітет парламенту не підтримав знаковий проект змін до Податкового кодексу, яким могла бути скасована корупційна схема, побудована на непрозорій реєстрації інформації зі звітів про оцінку об’єктів нерухомості.

Інша група авторів, також з “слуг”, запропонувала альтернативний законопроект, мета якого – діджіталізація сфери оцінки майна. Спільної мови законотворці не знайшли, а замість цього почали взаємні інтриги. У кулуарах Верховної Ради поповзли чутки про те, що за провал голосування нардепам пропонують суми по 30 тисяч доларів. У скандалі фігурували Олександр Дубинський, Олексій Ковальов, Дар’я Володіна, Ольга Василевська-Смаглюк, Елла Рєпіна і ще шість депутатів.

Депутати проходили детектор брехні, який, як і очікувалися, нічого не підтвердив і не спростував. САП теж намагалася розслідувати інформацію про отримання нардепами хабара, але з тим же ефектом, що і поліграф.

6. Зарплати в конвертах

І знову у фокусі – головна фракція парламенту, вона ж – монобольшість. Видання “Країна” опублікувало викривальний матеріал про “доплати” нардепам правлячої партії. Вони досягли досить пристойних сум: керівники нібито отримували щомісячно по 25-50 тисяч доларів, заступники голови – по 15 тисяч доларів. Решта ж отримували від 5 до 10 тисяч.

Інсайдерську інформацію підтвердила і депутат Ганна Скороход, яку за надмірну відвертість виключили з фракції. Тим часом глава фракції Давид Арахамія все заперечував. Але факт залишається фактом: незадовго перед скандалом народні обранці скаржилися, що їм не вистачає офіційних зарплат, тому що треба витрачатися ще й на юристів і помічників.

7. Криворізька мафія

А тим часом в рідному місті президента Кривому Розі, в ресторані “На околиці” зібралася компанія, яка складалася з депутатів президентської партії і двох місцевих високопоставлених поліцейських. Говорила компанія про переділ сфер впливу в місті.

Запис її розмов в медіа “злив” депутат Антон Поляков, якого, як і Скороход, виключили з президентської фракції. А засідали “На околиці” і ділили владу Володимир Огурченко, шеф обласної поліції Дніпропетровщини, Юрій Корявченков (“Юзік”), Владлен Неклюдов та інші нардепи від “Слуги народу”.

В інших уривках записи нардепи обговорюють кошти “інформаційної війни” і спроби поставити під контроль Перший міський телеканал в Кривому Розі. Його нібито планували викупити у нинішніх власників і фінансувати за рахунок комбінату “Арсел Міттал Кривий Ріг”. Цей епізод, як і попередні, не мав ніяких наслідків.

8. Від “Велюру” до “Епіцентру”

Коронавірус привніс свої особливості в українську корупцію (якщо розуміти під нею лобізм держави в інтересах окремих фізичних чи юридичних осіб). Кілька розрізнених епізодів ми об’єднуємо тут під одним заголовком. І перш за все згадуємо працює за часів жорсткого локдауна ресторан нардепа від СН Миколи Тищенка “Велюр”. Він не закрився (як мав би) на карантин, а продовжував приймати високопоставлених відвідувачів.

Згадаймо також скандал з “гуманітарним вантажем з Китаю”, який урочисто зустрічав Володимир Зеленський і який – як виявилося згодом – був комерційним рейсом, виконаним на замовлення в компанії “Епіцентр”.

Додамо до цього і роботу великого бізнесу, зокрема того ж “Епіцентру”, в той час, коли малі та середні підприємці були змушені зупинити роботу.

9. Вакцина і фірма- “прокладка”

А останній корупційний скандал пов’язаний з тим, що вакцина від ковіда, яку уряд закупив у китайської компанії Sinovac Biotech, придбали інструмент, не безпосередньо у виробника, а через посередництво української фармкомпанії АТ “Лекхім”. Таким, мовляв, була вимога самих китайців, стверджують в уряді, і зокрема в Міністерстві охорони здоров’я.

Однак журналісти-розслідувачі встановили, що подібного умови в Sinovac Biotech що не висували. Все було як раз навпаки: це Україна нав’язала КНР ще одного гравця, з’ясували медійники, які безпосередньо додзвонилися в Sinovac Biotech.

А що стосується АТ “Лекхім”, то компанію найчастіше називають фірмою “прокладкою”, яка буде мати свою вигоду на вакцині. Саме через наявність непотрібного посередника в особі “Лекхім” вакцина в Україні обіцяє бути не тільки платною, а ще й недешевою. Тоді як в більшості європейських країн щеплення від коронавірусу безкоштовна.

10. Справа Татарова

Хронологічно останній скандал президентства Зеленського знову адресує нас до його оточенню. Йдеться про заступника Офісу президента Олега Татарова, якого підозрюють у привласненні чималої суми грошей. Якщо коротко, то НАБУ з’ясувало, що в 2000-х роках Головне управління військ МВС (нині – Нацгвардія) і компанія “Укрбуд” уклали угоду про зведення на території колишньої військової частини житлового комплексу з паркінгами та нежитловими приміщеннями.

Проект завершився тим, що кошти Нацгвардії були нібито присвоєні зацікавленими особами, а серед них – і Татарові, який тоді працював в “Укрбуд”. Разом з ним фігурантами справи виступають екс-керівник “Укрбуду” Максим Микитась та екс-глава Нацгвардії Юрій Аллер. Сам Татарів спростовує всі звинувачення, але і це ще не все.

Нинішнього генпрокурора Ірину Венедіктову підозрюють в тому, що вона навмисне зривала затримання Татарова і “таємно, за відсутності будь-яких правових підстав” змінила процесуальних керівників в цьому кримінальному провадженні. Через це вручення підозри Татарову затягнулося на 17 днів.

Останній штрих в цій справі пов’язаний з тим, що зараз готується законопроект, який зможе “врятувати” Татарова. Їм пропонується змінити підслідність НАБУ – в юрисдикцію бюро віднесуть виключно дрібну корупцію. Якщо справа Татарова заберуть в НАБУ, то воно, швидше за все, розвалиться взагалі.

Кожен з корупційних скандалів, згаданих нами, є досить значимим і потужним, але, можливо, справа Татарова варто окремо через те, що в ньому задіяна велика кількість персонажів з різних сфер і рівнів влади – і виконавчої, і судової, і законодавчої.

Але, можливо, найгучніший корупційний скандал у нинішньої влади все ще попереду.