Як Росія зупинила контрнаступ ЗСУ на Запоріжжі – Foreign Affairs про причини невдачі

Навіть армія США навряд чи змогла б прорвати російську оборону на Запоріжжі, яку не вдалося подолати ЗСУ під час контрнаступу влітку-восени 2023 року.

Про це йдеться у статті Foreign Affairs.

Автор статті, професор Колумбійського університету і військовий експерт Стівен Бідл аналізує, чому контрнаступ ЗСУ на півдні у 2023 році був невдалим і не приніс прориву на суші.

“Без прориву в наступі успіх у сухопутній війні стає боротьбою на виснаження. Сприятливий результат для України у війні на виснаження не є неможливим, але це вимагатиме від її сил переважити чисельно більшого ворога у війні, яка може стати дуже довгою”, – зазначає експерт.

Зокрема, він звертає увагу, що США не надали Україні винищувачів F-16, ракет великої дальності, відомі як ATACMS, або достатньої кількості танків Abrams. Проте нестачу зброї Бідл не вважає головною причиною невдачі.

Росія швидко вчиться

Автор зауважує, що армія РФ станом на кінець 2022-го і кінець 2023 року – кардинально відрізняється.

На його думку, парк F-16 жодним чином не забезпечить Україні перевагу в повітрі. Хоч вони і кращі за українські літаки, але це – технологія 1970 років, на відміну від сучасних F-35.

“Ракети ATACMS дозволили б Україні вражати більш глибокі цілі, особливо в окупованому Росією Криму, і це, зокрема, знизило б ефективність російської логістичної системи. Але вся зброя має засоби протидії, і росіяни вже довели вправність у протидії наведенню GPS, який ATACMS використовує для ураження своїх цілей”, – пише Стівен Бідл.

За його словами, HIMARS була високоефективними для України, коли вперше були введені у війну в 2022 році, але зараз значно менше, частково тому, що росіяни зменшили свою залежність від великих вузлів постачання в межах досяжності зброї, а також тому, що вони навчилися глушити сигнали GPS, які обидві ракетні системи використовують для наведення.

26 зі 100 Leopard 2 підбиті, а інші не ремонтуються

Що стосується танкового арсеналу, то, за даними Бідла, зменш ніж 100 Leopard 2, які знаходяться на озброєнні України, щонайменше 26 були виведені з ладу; інші не можна використовувати через проблеми з ремонтом і обслуговуванням.

Професор зауважує, що танки мали бути використані для прориву потужної лінії оборони окупантів, яку ворог встиг звести до літа 2023 року. Однак успіху вони не принесли, оскільки мали діяти у мовах “тісної координації загальновійськових сил з піхотою, артилерією та інженерами”.

Цієї координації, на думку Бідла, не було. Водночас їхню роботу має забезпечувати певна спеціалізована інфраструктура, якої також не було.

Загалом експерт відкидає такі аргументи як нестача техніки і зброї, безпілотників, недостатній рівень підготовки і відсутність бойового досвіду в українських бригад, задіяних у наступі.

Запорука успіху – слабка оборона ворога

Автор перелічив військові кампанії, які провели США, Ізраїль, Франція, Велика Британія тощо у другій половині 20 століття. Більшість з них були успішні лише тоді, коли ворог мав слабку оборону.

“Якби українські сили були краще навчені та зосереджені, вони прорвалися б у 2023 році. Можливо.

Але хоча росіяни продемонстрували мало майстерності чи мотивації в наступі, тепер вони є компетентними захисниками. Російська оборона у 2023 році була глибокою, добре підготовленою, перед нею стояли великі мінні поля, підтримувалися мобільними резервами та мали гарнізон військ, які билися запекло під час нападу. Такий прорив оборони історично – дуже складний навіть для добре підготовлених нападаючих”, – каже експерт.

Професор нагадав, що американський наступ в ході операції “Буря в пустелі” 1991 року відвоював Кувейт за 100 годин, але цьому сприяли фатально несправні бойові позиції Іраку та обмежені навички іракських солдатів. Подібним чином українські наступальні операції на Київщині і Харківщині у 2022 році прорвали неглибоку, надмірно розтягнуту російську оборону, а український наступ на Херсон у 2022 році розгромив матеріально нестійку російську оборону, яка була ізольована на правому березі річки Дніпро. 

“Однак до 2023 року росіяни адаптувалися та розгорнули більш глибокий захист без географічної вразливості, яка підірвала їх у Херсоні”, – зазначає автор статті.

Армії США варто задуматися

На його думку, незрозуміло, чи навіть американські війська матимуть достатньо сил для виконання такого складного завдання.

“Сьогоднішня армія США не створена для того, щоб витримувати втрати, які це (масштабна війна) може спричинити. Якщо якість (військ) може забезпечити швидкі, вирішальні перемоги, традиційний підхід США є надійним. Але якщо урок наступу України 2023 року полягає в тому, що глибока і добре підготовлена ​​оборона залишається міцною, то однієї лише якості може бути недостатньо для забезпечення швидкого рішучого прориву у короткотривалій війні. Якщо це так, Сполученим Штатам, можливо, доведеться переглянути свій баланс якості та кількості”, – пише Бідл.

Прогноз на майбутнє для України

На думку автора статті, прогноз для України значною мірою залежить від майбутньої допомоги Заходу, але навіть за умови продовження допомоги війна, на його думку, ще довго залишатиметься позиційною. Успіх України, таким чином, вимагатиме від України та її західних союзників терпіння до тривалої важкої війни.