Як найбільші динозаври дісталися Північної Америки: вчені відновили їхній шлях

Наприкінці крейдяного періоду у фауні Північної півкулі переважали тиранозавриди, гадрозаври та цератопсові птахотазові динозаври.

Тривалий час вважалося, що тиранозавр був північноамериканським динозавром, проте нове дослідження визначило, що його предки прийшли з Азії. Зокрема, дослідники з Університетського коледжу Лондона використовували моделювання, щоб визначити походження предків тиранозавра, пише Interesting Engineering.

Звідки взялися тиранозаври

Моделювання показало, що ці стародавні тиранозаври перетнули сухопутний міст, що з’єднує Азію і Північну Америку, – Берингову протоку – понад 70 млн років тому.

“Географічне походження тиранозаврів є предметом запеклих суперечок. Палеонтологи розділилися в думці про те, звідки прийшов його предок – з Азії чи Північної Америки”, – прокоментував провідний автор дослідження Кассій Моррісон.

“Наше моделювання припускає, що “прабатьки” тиранозаврів, імовірно, прибули до Північної Америки з Азії, перетнули Берингову протоку між нинішнім Сибіром і Аляскою”, – сказав Моррісон.

Ці результати збігаються з попередніми, які показують, що тиранозавр має тісніший еволюційний зв’язок з азіатськими тиранозаврами, такими як Tarbosaurus, ніж з іншими північноамериканськими гігантами, такими як Daspletosaurus.

У той час як у Північній Америці було знайдено незліченну кількість скам’янілостей тиранозаврів, дослідники вважають, що останки його прямого предка все ще можуть чекати свого відкриття в Азії.

Під час дослідження вчені врахували безліч даних, включно з місцезнаходженням скам’янілостей, еволюційними зв’язками динозаврів, а також географією та кліматом крейдяного періоду. Що особливо важливо, вони також врахували прогалини в літописі скам’янілостей, додавши рівень невизначеності у свої розрахунки для більш надійного аналізу.

Правда про мегараптори

Дослідники також заглибилися в історію мегарапторів. У мегарапторів були вузькі голови та напрочуд довгі руки, що закінчувалися значними кігтями, які могли сягати 35 см завдовжки. Дослідження показало, що мегараптори були набагато поширенішими, ніж вважалося раніше.

Команда стверджує, що ці динозаври з’явилися в Азії близько 120 млн років тому і, ймовірно, поширилися в Європу, а потім південною частиною Гондвани, що охоплювала сучасну Африку, Південну Америку та Антарктиду.

“Цікаво, що це показує, що мегараптори колись блукали регіонами, де поки що не знайдено жодних скам’янілостей”, – зазначило видання.

Таке глобальне поширення та їхня унікальна анатомія вказують на те, що мегараптори, можливо, полювали на іншу здобич, ніж їхні родичі тиранозавріди. У Гондвані вони могли полювати на молодих завроподів, в той час як тиранозаври в Ларамідії, імовірно, полювали на таких тварин, як трицератопс, едмонтозавр і анкілозавр.

Цікаво, що і тиранозавриди, і мегараптори зазнали швидкого зростання в розмірах приблизно в один і той самий час, що збіглося зі значним похолоданням світового клімату після піку температур 92 млн років тому.

Це свідчить про те, що ці гігантські хижаки, ймовірно, були краще пристосовані до більш прохолодних умов, ніж інші групи динозаврів тієї епохи.

Тиранозавр міг важити до 9 тонн, а мегараптори виростали до 10 м у довжину.

“Наші результати пролили світло на те, як найбільші тиранозаври з’явилися в Північній і Південній Америці в крейдяний період і як і чому вони стали такими великими до кінця епохи динозаврів”, – сказав співавтор дослідження Чарлі Шерер.

Він припустив, що вони виросли до таких гігантських розмірів, щоб замінити настільки ж гігантських тероподів-кархародонтозаврів, які вимерли близько 90 млн років тому. “Це вимирання, ймовірно, усунуло екологічний бар’єр, який не дозволяв тиранозаврам вирости до таких розмірів”, – припустив учений.

У міру того, як континенти розділялися, еволюційні шляхи цих гігантів розійшлися.

У той час як тиранозаври в кінцевому підсумку замінили мегарапторів у таких регіонах, як Азія, у таких областях, як Австралія і Патагонія, мегараптори еволюціонували, щоб стати домінантними хижаками вищого ступеня у своїх екосистемах.