Учені знайшли найстаріший у світі затонулий корабель і розповіли про відкриття

У Середземному морі виявили фрагменти найстарішого у світі затонулого корабля.

Управління старожитностей Ізраїлю заявило, що попереднє дослідження глиняних глечиків, відомих як ханаанські амфори, засвідчило, що це було торговельне судно, затонуле між 1400-1300 р. до н. е. на глибині 1600 м. Це була епоха, коли Єгипетська імперія простягалася від нинішньої північної Сирії до Судану, а на троні був фараон-хлопчик Тутанхамон, пише The New York Times.

Судячи з кадрів, знятих дистанційно керованим роботом, корабель опустився на дно, не перевернувшись, а сотні глечиків для зберігання в його трюмі залишилися практично недоторканими.

Джемаль Пулак, морський археолог із Техаського університету A&M сказав: “Вважаю будь-яке відкриття корабельної аварії бронзового століття дуже важливим, оскільки вони вкрай рідкісні”. Він пояснив, що вони настільки рідкісні, що з пізнього бронзового століття в Середземному морі відомі тільки два інші затонулі кораблі з вантажем, і обидва вже знайдені. Останнє з цих двох відкриттів відбулося 1982 року. Відтоді не було виявлено жодних вражаючих нових знахідок.

Примітно, що нове диво бронзового століття було виявлено на глибині близько 1600 м під час дослідження, проведеного компанією Energean, що займається розробкою родовищ природного газу.

Над місцем корабля, що зазвучав, відбувалося ось що: дистанційно керований апарат Energean, або R.O.V., був прив’язаний до надводного корабля сталевим тросом. Приблизно на глибині 900 м навіть найслабше світло померкло, залишивши безсонячне царство, відоме як афотична зона. Камери на R.O.V. оснащені потужними вогнями, які пронизали вічну темряву. R.O.V. зняв на відео те, що виглядало як велика купа глечиків на морському дні.

Далі зображення відправили в Управління старожитностей, яке ідентифікувало їх як глечики для зберігання, датовані періодом пізнього бронзового століття. Ці ємності призначалися для зберігання меду, оливкової олії та смоли дерева Фісташка атлантична. Таку смолу використовували як консервант у вині, а в Єгипті – як пахощі та лак для похоронного інвентарю епохи Нового царства.

Викликавши інтерес Управління старожитностей, Energean побудувала два механічні придатки для R.O.V., які витягували артефакти з дна з мінімальним ризиком пошкодження. “Корабель зберігся на такій великій глибині, що час застиг з моменту катастрофи. Сам корабель і його вантаж не зазнали впливу хвиль і течій, які впливають на затонулі кораблі на мілководді”, – сказав Джейкоб Шарвіт, директор відділу морської археології Управління старожитностей Ізраїлю.

Він додав, що в піднятих ємностях був мул, але аналіз мікроелементів дасть змогу встановити, що було в них на момент корабельної аварії.

Видання зазначило, що більша частина того, що до теперішнього часу відомо вченим про торгівлю пізнього бронзового століття, ґрунтується на двох затонулих кораблях, знайдених на півдні Туреччини – перший біля мису Гелідоня 1960 року, а другий в Улубуруні 1984 року. На основі цих знахідок учені припускали, що торгові шляхи йшли недалеко від суші, яку можна було бачити з корабля.

“Відкриття цього корабля тепер повністю змінює наше уявлення про навігаційні навички стародавніх мореплавців. Це перший корабель, виявлений на такій великій відстані, без прямої видимості суші. З цієї географічної точки кругом видно тільки горизонт”, – прокоментував Шарвіт.

Він припустив, що, не маючи компасів, астролябій і секстантів, мореплавці в 14 столітті до н.е., ймовірно, покладалися на астрономічну навігацію, вимірюючи кути нахилу Сонця і положення зірок. Він сказав, що затонулий корабель обіцяє розширити наукові знання про торговельні шляхи і моделі пізнього бронзового століття і про народи, які їх контролювали.

“Дві попередні корабельні аварії бронзового століття позначили торгові шляхи між Кіпром, Левантом і місцями в східній частині Егейського моря”, – сказав Шарвіт. “Нове затонуле судно дає змогу припустити, що морський обмін здійснювався на захід, із Сирії та Ханаану, на південний Кіпр, Крит та інші грецькі землі”.

Доктор Пулак назвав три корабельні аварії бронзового століття безцінними капсулами часу.