Експерти спрогнозували, який вигляд матиме людина через 50 000 років

Експерти дали свої прогнози щодо того, який вигляд матиме людина через 50 000 років.

Про це вони розповіли Newsweek.

“Еволюція частково детермінована – існують правила, за якими розвиваються системи, а частково випадкова – мутації та зміни в навколишньому середовищі переважно непередбачувані”, – розповів Томас Мейлунд, доцент кафедри біоінформатики в Орхуському університеті в Данії. “У деяких рідкісних випадках ми можемо спостерігати еволюцію в дії, але в часовому проміжку в десятки чи сотні років це здебільшого здогадки. Ми можемо робити дещо кваліфіковані припущення, але прогностична сила є низькою, тому думайте про це як про уявні експерименти більше, ніж про щось інше”.

Мейлунд вважає, що 50 000 років – це більш ніж достатньо часу для того, щоб відбулося декілька еволюційних змін, хоча й у відносно невеликих масштабах,

“Справді драматичні зміни потребують, звичайно, більше часу. Ми не виростимо крила або зябра менш ніж за мільйони років, а 50 000 років тому ми були анатомічно сучасними людьми”.

Джейсон Годжсон, антрополог і еволюційний генетик з Університету Англії Раскіна у Великій Британії, розповів, що 50 000 років – це “надзвичайно довгий час” в ході еволюції людини, що становить понад 1 667 людських поколінь, враховуючи 30-річний період зміни поколінь.

“Протягом останніх 50 000 років більшість відмінностей, які спостерігаються серед людських популяцій, еволюціонували”, – каже він. “Це містить всі варіації кольору шкіри, що спостерігаються в усьому світі, всі варіації зросту, всі варіації кольору і текстури волосся тощо. Насправді, більшість варіацій, з якими ми так добре знайомі, з’явилися протягом останніх 10 000 років”.

У найближчому майбутньому Годжсон прогнозує, що населення світу стане більш однорідним і менш структурованим, коли мова йде про генетику і фенотип – риси, які можна спостерігати у людини.

“Наразі фенотипи, які ми пов’язуємо з географічними регіонами – наприклад, темна шкіра у африканців, світла шкіра у скандинавів, низький зріст у африканських пігмеїв-мисливців-збирачів, високий зріст у нідерландців і т.д. – підтримуються за допомогою асортативного спарювання. Люди набагато частіше обирають собі партнерів, які схожі на них самих”, – сказав він. “Частково це пов’язано з людською історією міграції та культури, що означає, що люди схильні жити серед людей, які більш схожі на них самих, і контактувати з ними, попри глобальні відмінності. Частково це пов’язано з тим, що місцеві жителі віддають перевагу схожості з причин, які ми досі не розуміємо. Однак домішки – спаровування між віддалено спорідненими групами – зростають, і це призведе до зменшення структури та більш однорідної глобальної популяції. Як аналогія, якщо ви поселите на острові купу пуделів, ротвейлерів, чихуахуа і сенбернарів і дозволите їм розмножуватися хаотично, через декілька поколінь всі вони будуть схожі на коричневих собак середнього розміру”.

Коли різні популяції змішуються, змінюються і їхні ознаки. Деякі ознаки визначаються декількома варіантами генів. Але багато ознак є результатом комбінації різних генів, і там ми будемо змішуватися до певної міри, за словами Майлунда.

“Таким чином, відбудуться деякі зміни, спричинені не селекцією, а тим, що раніше ізольовані групи тепер змішуються”, – сказав він.

Однак, за словами Ніка Лонгріча, палеонтолога та еволюційного біолога з Університету Бата у Великій Британії, попри однорідність, не всі будуть еволюціонувати в одному напрямку.

“Можна уявити, що в окремих субпопуляціях люди можуть еволюціонувати по-різному”, – каже він.

За словами Лонгріча, якщо існує сильний, постійний тиск на певні характеристики, наш вид може зазнати “дуже швидкої еволюції” протягом тисяч, а можливо, навіть сотень років.

Хоча ми не знаємо, яким буде селективний тиск у майбутньому, Лонгріч каже, що він очікує низку змін, екстраполюючи минулі тенденції та сучасні умови. Наприклад, ми можемо стати вищими через статевий відбір. І ми також можемо стати більш привабливими в середньому, оскільки статевий відбір відіграє більшу роль у сучасному суспільстві, ніж природний відбір.

“Привабливість відносна, тому, можливо, ми матимемо вигляд як кінозірки, але якби всі мали такий вигляд, це не було б чимось винятковим”, – каже він.

Із плином часу і розвитком технологій також можливо, що люди почнуть цілеспрямовано керувати власною еволюцією за допомогою інструментів редагування генів, таких як CRISPR – потенційно за допомогою штучного інтелекту.

“Застосування генетичних методів до людей, які змінюють фенотипи, є дуже суперечливим та етично небезпечним. Дійсно, євгеніки 20-го століття вважали, що вони можуть покращити людський вид, дозволяючи розмножуватися лише “правильним” людям, – каже Годжсон. “Однак, враховуючи 50 000 років, для мене майже незбагненно, що люди в результаті не застосують цю технологію до нашого виду. Ми можемо лише сподіватися, що до того часу технологія та етика будуть набагато краще зрозумілі. Я підозрюю, що такі речі, як зовнішність, до того часу будуть значною мірою залежати від нашого власного вибору. Такі технології, як CRISPR, або технології, які ще не винайдені, дозволять нам обирати багато речей у нашій зовнішності. Я навіть можу собі уявити, що наша зовнішність може змінюватися від покоління до покоління так само, як зараз змінюється мода”.

Сьогодні ми перебуваємо на початковому етапі розвитку генетичного редагування, але прогрес у цій галузі є швидким і постійно розвивається.

“Я очікую, що протягом наступного століття ми вдосконалимо цю технологію”, – сказав Мейлунд. “У нас вже є інструменти для редагування генів, і головною перешкодою є нерозуміння наслідків редагування генів. Коли ми дізнаємося більше, ми будемо більш впевненими в тому, що можемо зробити, і хоча я очікую, що етичні міркування стримуватимуть нас деякий час, це не буде назавжди”.