Пакистан і Китай посилюють військово-технічну співпрацю

Командувач пакистанської армії генерал Сайєд Асім Мунір прибув до Пекіна з чотириденним візитом. У Міністерстві оборони Китаю із цього приводу заявляють, що Пекін та Ісламабад є «всепогодними стратегічними партнерами зі співпраці та залізними друзями», пише haggin.az

Можливо, з жодною іншою країною Пекін не розширив свою військово-технічну співпрацю більше, ніж з Пакистаном. Достатньо подивитися кадри з військового параду, який пройшов в Ісламабаді наприкінці цього березня, щоб це зрозуміти. 90 відсотків техніки, що брала участь у ньому, були саме китайського виробництва – від багатоцільових винищувачів J-10CE до танків, самохідних гаубиць та мобільних засобів протиповітряної оборони.

Адже є ще й військові кораблі, і підводні човни, і засоби радіоелектронної розвідки, і багато чого іншого, що made in China. І буде ще більше з урахуванням спільних оборонно-промислових проектів, які реалізують дві країни. Тому у висловленні представника китайського відомства про те, що Китай та Пакистан є «всепогодними стратегічними партнерами зі співпраці та залізними друзями», якщо і є східна кольоровість, то перебільшення немає ні на гран.

У Вашингтоні та Нью-Делі не приховують свого роздратування із цього приводу. Але така масштабна співпраця викликана цілком об’єктивною причиною: Ісламабад – не тільки і не стільки ринок для китайського оборонно-промислового комплексу, але, в першу чергу, «золота ланка» сухопутного маршруту китайського проекту «Пояс і Шлях», а точніше, його ділянки , який прийнято називати “Китайсько-Пакистанським економічним коридором”, КПЕК.

І ось він справді «золотий», оскільки за півтора десятиліття Пекін інвестував у нього 60 мільярдів доларів і, зважаючи на все, це лише приблизно половина тих коштів, які потрібні, щоб обладнати цей маршрут за стандартами XXI століття.

Пакистанський порт Гвадар… За останні півтора десятиліття в нашому житті відбулося стільки змін, що можна сказати, що ми живемо в часи, коли казки стають буллю
Приїзд головного пакистанського генерала Сайєда Асіма Муніра до Пекіна дивним чином збігся з виходом на фінальну стадію проектних робіт з проекту будівництва китайсько-пакистанської залізниці, яка має з’єднати пакистанський порт Гвадар із Кашгаром у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі Китаю.

Його первісна вартість складає 58 мільярдів (!) доларів. Сума дивовижна, але, як кажуть, вона того варта в кожному витраченому на неї доларі. Оскільки у разі будівництва цього маршруту він докорінно змінить торгівлю та геополітику на євразійському континенті, безпосередньо пов’язуючи західні регіони Китаю з Аравійським морем.

Масштабність проекту та зміни, які відбудуться у разі його реалізації, сьогодні трохи віддають чимось казковим. І навіть з високою ймовірністю викличе у когось скептичну посмішку. Однак за останні півтора десятиліття в нашому житті відбулося стільки змін, що можна сказати, що ми живемо в часи, коли казки стають буллю. У тому числі, на жаль, страшні.

Ось тут і з’являється пояснення головної причини візиту генерала Муніра до Пекіна. Перефразовуючи одного з класиків політичної думки минулого століття: «Кожен проект лише тоді чогось вартий, коли може захиститися». А без захисту пакистанської армії щодо будівництва залізниці Гвадар-Кашгар цілком можна забути. Складний гірський і геологічний рельєф маршруту – справжня дрібниця в порівнянні з тими погрозами, які здатні створити йому терористи та екстремісти.

А кількість тих, хто готується йому на заваді, зростає з кожним днем. І добре б белуджські сепаратисти з BLA, які рік тому організували теракт в університеті в Карачі. І добре б бойовики з пакистанської Техрік-е-Талібан, які два роки тому атакували гідротехнічний об’єкт у зоні КПЕК, вбивши при цьому дев’ять китайських та чотирьох пакистанських інженерів. Це зло загалом і для Ісламабаду, і для Пекіна звичне.

Але днями афганська «ІГ-Хорасан» заявила про намір активізувати свою діяльність у районі КПЕК – і тут пакистанським і китайським військовим саме час задуматися про спільні дії в рамках «всепогодного» партнерства та «залізної» дружби. Чим, власне, і займатимуться чотири дні в Пекіні генерал Сайєд Асім Мунір і його китайський колега, командувач Народно-визвольної армії Китаю (НОАК) генерал Чжан Юся.