У Кривому Розі співробітник ТЦК влаштував стрілянину, а його колега “вирубував” мобілізованого

Скажіть, ви коли-небудь уявляли, як за вашим парканом розгортається екшн, гідний поганого бойовика? Якщо ні, то мешканці Кривого Рогу тепер можуть поділитися цим “досвідом”. У середу, 27 листопада, Україна знову зіштовхнулася з божевіллям, яке інакше як “апофеоз мобілізації” не назвеш: у самому центрі подій — співробітники ТЦК, автомат і повний хаос.

Відео, що розлетілося соцмережами, нагадує сюжет з абсурдного фільму. На ньому видно, як працівники ТЦК намагаються скрутити молодого чоловіка, ймовірно, через відмову від мобілізації. Сцена відбувається прямо на території центру, але замість чітких процедур ми спостерігаємо справжню драму. Група очевидців за парканом кричить на співробітників, вимагаючи відпустити хлопця, який відчайдушно опирається. І тут у гру вступає “герой” відео — дід у камуфляжі, який вирішує діяти радикально.

Цей працівник ТЦК, без жодного попередження, дістає автомат і відкриває вогонь впритул. Жодних попереджувальних пострілів у повітря — одразу постріли. У цей момент відео обривається, залишаючи нас із запитанням: а що далі? Чи дійшло до жертв?

Авторка відео, жінка, не стримувала сліз і криків, намагаючись хоч якось зупинити цей театр абсурду. Але марно. На місці — лише холоднокровність працівників, які, здається, втратили будь-яке поняття про закони, мораль і людяність.

Це далеко не перший випадок, коли дії працівників ТЦК виходять за межі здорового глузду. Лише два тижні тому, 15 листопада, в селі Щасливе, Київська область, представник ТЦК стріляв у чоловіка, який намагався втекти. Але Кривий Ріг побив цей “рекорд” абсурду.

ТЦК, які мали би стати інструментом захисту, дедалі більше перетворюються на машину безкарності. Звісно, серед співробітників є герої, які пройшли фронт і заслужили право працювати в тилу. Але таких — меншість. Решта виглядає як каральний апарат: часто озброєні, без досвіду, без контролю, без розуміння меж дозволеного.

Україна сьогодні бореться не лише з зовнішнім ворогом, а й із внутрішніми проблемами, які роз’їдають її зсередини. Мобілізація — важливий і необхідний процес, але методи її проведення повинні бути прозорими та законними. Адже якщо безкарність і свавілля продовжать процвітати, в тилу з’явиться не лише дефіцит мотивації, але й глибокий сумнів у справедливості самої системи.

Це не той ідеал, за який воюють наші військові, і не той порядок, заради якого хочеться ризикувати життям.