Не до кінця втрачені: вчені виявили незвичайну рису характеру психопатів

Нещодавні дослідження показали, що, хоча психопати часто сприймаються як позбавлені емпатії, вони здатні розуміти емоції інших людей, якщо їх правильно мотивують до цього. Психопати зазвичай демонструють зневагу до почуттів інших людей, проте їхня схильність до маніпулювання говорить про те, що вони здатні вловлювати соціальні сигнали, коли це відповідає їхнім цілям, пише PsyBlog.

Доктор Аріель Баскін-Соммерс, яка очолювала дослідження на цю тему, опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences заявила: “Психопати можуть бути надзвичайно маніпулятивними, що вимагає розуміння чужих думок. Але якщо вони розуміють емоції інших, чому вони завдають стільки шкоди?” Дослідження вивчило цей парадокс за допомогою експерименту, в якому брали участь ув’язнені в’язниці суворого режиму.

У комп’ютерній грі, розробленій для розвитку емпатії, ув’язнених попросили розглянути точку зору іншого персонажа. У той час як більшість людей природним чином уловлюють соціальні сигнали, психопати цього не робили. Однак, коли їх безпосередньо просили стати на бік точки зору іншої людини, вони демонстрували здатність до співпереживання. Це свідчить про те, що психопати можуть співпереживати, але тільки коли в них є чіткий стимул або причина для цього.

Дослідження спростовує поширену думку про те, що психопати повністю позбавлені здатності до співпереживання. Навпаки, воно припускає, що їхня нездатність до співпереживання може бути зумовлена радше відсутністю мотивації, ніж нездатністю розуміти емоції інших людей. Доктор Баскін-Соммерс порівняла це з тим, як якби оратор не міг ігнорувати позіхання або закочування очей аудиторії — для більшості це автоматичні реакції, але психопати беруть участь у них тільки в тому разі, якщо в цьому є конкретна вигода.

Отримані результати відкривають можливість навчити психопатів враховувати думки та почуття інших людей за умови наявності структурованого стимулу, вважають автори. Це може мати значні наслідки для реабілітаційних програм, спрямованих на зниження шкоди, яку завдають люди з психопатичними нахилами. Оскільки вони, мабуть, здатні до емпатії за наявності мотивації, втручання можуть бути спрямовані на створення середовища, в якому емпатія буде їм корисною. Одним із ключових висновків цього дослідження є можливість змінити підхід до емпатії у людей, які традиційно вважаються нездатними до неї.

Розуміючи мотиви їхніх вчинків, майбутні стратегії можуть бути спрямовані на заохочення психопатів до співпереживання в такий спосіб, щоб це було корисно як для них самих, так і для суспільства загалом. Додатковим аргументом на користь цього дослідження стали нещодавні дані про те, що психопатичні риси проявляються приблизно в 1% населення, проте не всі з них зрештою виявляються залученими до злочинної поведінки. Це свідчить про те, що в поведінці, пов’язаній із психопатією, значну роль відіграють чинники навколишнього середовища, а не тільки вроджені риси характеру.

Дослідження, подібні до проведеного доктором Баскін-Соммерс, можуть допомогти знайти нові способи запобігання згубній і руйнівній поведінці шляхом використання прихованих емпатичних здібностей, якими володіють такі люди.