Банкіри шикують, держава – жебракує: як працюють депозитні сертифікати НБУ

Банківська система за результатами двох років повномасштабної війни продемонструвала феноменальні результати – коли інші галузі економіки ледь виживають, банки отримують надприбутки! І відбувається це за допомоги НБУ.

Національний банк України наприкінці квітня опублікував консолідований фінансовий звіт за 2023 рік. Згідно з цим документом, сума процентних витрат Нацбанку збільшилася вдвічі і склала, за результатами минулого року, 98,9 млрд грн, що пов’язано зі зростанням витрат за депозитними сертифікатами НБУ. Це рекордна сума для банків, які продемонстрували надприбутки, майже не кредитуючи економіку. Адже кредитування бізнесу наразі відбувається переважно за рахунок програм, що забезпечуються державою та міжнародними донорами.

При цьому, чисті доходи НБУ за 2023 рік склали 137,5 млрд грн, що на 42,5% менше, ніж 2022 року. Прибуток, який одержав Нацбанк у 2023 році, скоротився проти 2022 року на 44% – до 130,6 млрд грн. З цієї суми 38,6 млрд грн НБУ перерахував до державного бюджету.

Тобто дохід банків від депозитних сертифікатів – у 2,5 раза більший, ніж дохід держави від діяльності НБУ.

Ми спробували розібратись, чому так відбувається – чи це професійна недбалість, чи збіг обставин, чи продумана політика.

Історія питання

У червні 2022 року Національний банк України (НБУ) пішов на рішучий крок, піднявши облікову ставку з 10% до 25%. Це було зроблено для того, щоб стабілізувати економічну ситуацію в країні після повномасштабного вторгнення.

Однак у подальшому НБУ демонстрував надмірну обережність, яка не була обґрунтованою в умовах динамічно змінюваного економічного середовища. Регулятор тримав ставку на рівні 25% понад рік, і, як вважають деякі експерти, суттєво запізнився з її зниженням.

Одним з найбільших протиріч монетарної політики НБУ у 2022-2023 роках стало значне зростання витрат за депозитними сертифікатами (ДС). Ще до початку повномасштабної війни, у 2021 році, НБУ виплатив банкам 10,6 млрд грн процентів за ДС. Проте вже наступного року ця сума зросла майже у чотири рази – до 40,8 млрд грн. 2023 рік ознаменувався ще більшим зростанням – навіть з урахуванням зниження облікової ставки, витрати за ДС сягнули 91,6 млрд грн, про що свідчать дані консолідованого фінансового звіту НБУ.

Як стверджують у НБУ, така політика сприяє забезпеченню цінової стабільності у країні.

При цьому держава почуває себе не так комфортно, як банки. За результатами першого року повномасштабної війни – 2022-го – Нацбанк перерахував до бюджету майже 72 млрд грн. Як зазначав сам регулятор, це найбільша в історії Національного банку сума прибутку до розподілу, яку скеровано до держбюджету.

“В умовах війни – це вагомий внесок в посилення обороноздатності нашої країни та наближення Перемоги”, – хвалилася тоді прес-служба регулятора.

У 2023 році ця сума скоротилася вдвічі – до 38,6 млрд грн. А сам НБУ змінив свою риторику.

“Варто сказати, що одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку, наше завдання забезпечувати цінову та фінансову стабільність. Власне макроекономічні показники минулого року добре ілюструють, що з цими завданнями ми впоралися – відчутне зниження інфляції, стійка, прибуткова та функціональна банківська система, достатні міжнародні резерви, контрольована ситуація на валютному ринку”, – писав голова Нацбанку Андрій Пишний на своїй сторінці у Facebook.

В проекті бюджету на 2024 рік був передбачений дуже скромний обсяг перерахувань до бюджету в розмірі 17,7 млрд грн. Після цього, за інформацією джерел, очільник НБУ Андрій Пишний мав розмову із Президентом, який таких дій регулятора нібито не зрозумів, адже дохід НБУ від ОВДП у 2022 році становив 90,6 млрд грн, а у 2023 році зріс до 105,9 млрд грн.

Тобто з бюджету до Нацбанку перераховуються значно більші суми, ніж у зворотному напрямку. Тоді як значні суми отримують банки за депозитними сертифікатами.

Процентні доходи за депозитними сертифікатами НБУ (млн грн)

Утримання банківської системи чи чергова схема

Результат у 98,9 млрд грн (за поточного курсу – близько 2,5 млрд дол.) від депозитних сертифікатів – це надприбуток, який і для мирного часу є величезним, а в умовах війни виглядає як бенкет під час чуми.

Дійсно, один з інструментів роботи НБУ – це вилучення зайвих грошей у банків, аби ті не створювали інфляційний тиск. Щоб цього не сталося, центробанк може використовувати цілу купу інструментів: змінювати норми резервування, продавати ОВДП з портфелю, пропонувати депозитні сертифікати тощо. Але неринкова ставка за депозитними сертифікатами (ДС) – це прямий шлях до того, що банки будуть заробляти на державі та не йтимуть на ризики із кредитування економіки. Зазвичай, центральні банки світу пропонують дуже маленьку ставку за депозитними сертифікатами.

Щороку Мінфін сплачує НБУ відсотки за ОВДП у портфелі НБУ. Ця сума майже автоматично повертається назад у бюджет. Але тут, як пояснюють деякі фінансисти, Нацбанк вигадав схему з ДС – і тепер майже всю суму отриманих від Мінфіну доходів НБУ віддає банкам як відсотки за депозитними сертифікатами.

При цьому банківська система отримала не просто розбещені банки, які тепер не зацікавлені у кредитуванні економіки – але й напряму залежні від волі регулятора, що вирішує, розмістити в них депозитні сертифікати, чи ні.

Кому вигідний надприбутковий банківський сектор

Зростання активів банківської системи відбулося за рахунок безпечних державних інструментів, що стримують інфляцію, але не живлять економіку. НБУ регуляторними інструментами спонукав банки інвестувати більше в ОВДП задля фінансування дефіциту держбюджету. Якщо у 2022-му банки скоротили свій портфель держоблігацій в гривні на 58,5 млрд грн, то вже у 2023-му – вони збільшили вкладення в ОВДП у гривні одразу на 171,9 млрд грн.

Зараз вкладення у державні облігації займають найбільшу частку в активах банків. Конкурувати з ними за обсягами та дохідністю можуть лише вкладення в депозитні сертифікати НБУ (овернайт та тримісячні). За два роки повномасштабної війни портфель депсертифікатів зріс майже втричі: в 2022-му – на 244,1 млрд грн, а в 2023-му – ще на 158,6 млрд грн.

Вкладення банків в ОВДП перевищили портфель корпоративного кредитування у січні 2023 року, а вкладення у депозитні сертифікати НБУ – в липні 2023-го.

Наслідком такої структури активів стала рекордна прибутковість банківської системи у 2023 році: прибуток банків до оподаткування виріс у сім разів — на 160 млрд грн у 2023 проти 29,2 млрд грн у 2022. Втрутитися у ситуацію довелося Верховній раді, якій довелося заплющити очі на неконституційність такого рішення і заднім числом нарахувати банкам 50% податку на прибуток.

Попри те, що держава домінує у банківському секторі, левова частка надприбутків від депозитних сертифікатів заробляється зовсім не державними банками. На чотири банки, які належать Мінфіну, в 2022 році сумарно припало менше 11 млрд грн доходів від вкладень в ДС або 26,9% від загальної кількості. В минулому році до них приєднався націоналізований Сенс банк, який збільшив частку до 32,1%. Тобто більш ніж дві третини доходів заробили українські банки з приватним капіталом та іноземні банки. Щедрий Нацбанк допоміг їм заробити за два роки понад 91 млрд грн.

Директор Інституту соціально-економічної трансформації В’ячеслав Черкашин вважає, що держава прямо поглинає банки.

“53% галузі – це вже державні фінустанови. Держбанки зараз тримають 65% депозитів населення, надають найбільше кредитів. У банківській системі ми будуємо “Радянський союз”, бо це вже не капіталізм. Адже державні банки не грають за ринковими правилами. В нас “мінус” ще два банки у 2023 році – Concord і “УкрБудІнвестБанк”. Їх залишилося лише 63, хоча ще 2021 року було 71. Кількість відділень по країні зменшується. Не скажу, що в галузі все погано, але шлях, яким вона йде, не є вірним. І подібні реформи бізнесу не сприяють”, – наводить оцінку стану справ у банківському секторі експерт.

За словами віце-президента ICC UKRAINE Дмитра Олексієнка, склалась парадоксальна ситуація, коли держава конче потребує грошей на виплати військовим, виробництво зброї, відновлення енергетики та інфраструктури, інші нагальні потреби, а банки сидять на “торбі” з грошима та кладуть їх на депозит.

“Депозитні сертифікати були введені як інструмент, за допомогою якого центральний банк стримує інфляцію та впливає на збереження макрофінансової стабільності. Ідея була в тому, щоб населення замість скуповувати валюту та імпортні товари, вкладало гроші в гривневі інструменти, зокрема депозити. За перше півріччя 2023 року зростання обсягу строкових гривневих депозитів населення становило 23,3%. Але така практика мала зворотній ефект – усі вільні кошти банки вкладають у депозитні сертифікати та отримують гарантований дохід. Це паралізує усю іншу їх фінансову активність. Нащо кредитувати бізнес чи населення та ризикувати, коли можна отримувати надприбутки, нічим не ризикуючи та нічого не роблячи?”, – коментує ситуацію Дмитро Олексієнко. 

Він зазначає, що депозитні сертифікати, стабілізуючи інфляцію з одного боку, паралізують економічну діяльність з іншого. 

“Коли наш ворог вкладає шалені державні кошти в будівництво заводів з виробництва дронів, розвиток ВПК та промислове виробництво, ми кладемо гроші на депозит. Так, це дуже прибутково, але чи прискорює це перемогу?”, – підсумовує експерт. 

Таким чином, в українській банківській системі склалась парадоксальна ситуація – так, інфляція дійсно стримується, але, як зазначають експерти, ціна цього – зависока.