Уряд Іраку націоналізував ключове родовище «Лукойла» поза Росією

Кабінет міністрів Іраку схвалив плани націоналізації одного з найбільших нафтових родовищ у світі «Західна Курна-2», яке знаходилось в управління «Лукойлом», який опинився під санкціями США, повідомляє  Reuters.

Наразі родовищем впродовж року керуватиме державна нафтова компанія Basra Oil Company.

«Ми прагнемо підтримувати безперебійне виробництво, оскільки Ірак долає невизначеність щодо санкцій США, і протягом 12 місяців шукатиме потенційних покупців частки Лукойлу», – сказав агентству один із представників Basra Oil.

У листопаді «Лукойл» оголосив про форс-мажор на заводі «Західна Курна-2», оскільки потрапив під санкції США. За даними джерел, санкції привернули увагу близько десятка інвесторів, серед яких американські нафтові гіганти Exxon Mobil, Chevron і приватна інвестиційна компанія Carlyle.

«Державна компанія Basra Oil Company покриватиме зарплати місцевих співробітників, операційні витрати та виплати субпідрядникам, використовуючи рахунок, пов’язаний з нафтовим родовищем Маджнун, щоб полегшити процес», — повідомив Reuters іракський менеджер нафтового родовища.

За словами чиновника, видобуток залишається стабільним на рівні близько 465–480 тисяч барелів на день.

У середу уряд заявив, що кабінет міністрів погодився отримати дозвіл на фінансування операцій через рахунок нафтового родовища Маджнун, який буде поповнюватися за рахунок надходжень від продажу нафти державним нафтотрейдером SOMO.

75% операційної частки «Лукойлу» в нафтовому родовищі було його найбільшим закордонним активом. Компанія має до 17 січня продати свої закордонні активи відповідно до останнього терміну, встановленого Міністерством фінансів США.

Водночас саме родовище забезпечує близько 0,5% світових поставок нафти і 9% видобутку в Іраку, який є другим за величиною виробниом ОПЕК після Саудівської Аравії.

За прогнозами, санкції США можуть суттєво вдарити по російській військовій економіці, передусім по енергетичному сектору, який формує близько чверті держбюджету країни. Водночас результативність цих обмежень залежить від того, наскільки рішуче й послідовно їх упроваджуватиме Вашингтон. Та все ж постає питання, чи справді США дбають про інтереси України. Читайте у статті «Трамп карає Путіна, але не заради України» Олега Шамшура.