Зникло палива на мільярди гривень: “Укрнафта” та “Укртатнафта”влаштували дивну суперечку

Тривають юридичні баталії між державною “Укрнафтою” та також державною “Укртатнафтою” через нібито загублені нафту та нафтопродукти. Однак це виглядає дивно, адже обидві компанії після націоналізації очолює одна й та сама людина – Сергій Корецький.

Про ситуацію розповів політичний оглядач та блогер Михайло Шнайдер. Він зазначає, що як керівник Корецький має повний доступ до інформації та даних про рух ресурсів та грошей на обох підприємствах.

“Проте, коли читаєш матеріали судових справ складається враження, що йдеться або про серйозне роздвоєння особистості або про спробу прикрити чи то спритну оборудку чи то службову недбалість”, — вважає блогер.

Перший позов “Укрнафта” подала 4 вересня 2023 року. Підприємство вимагало від “Укртатнафти” повернути 183 тис. тонн нафти, які та отримала від “Укрнафти” в 2022 році на переробку (справа №917/1636/23).

Однак після націоналізації нафта зникла. “Укрнафта” вимагала повернути їй сировину або гроші – 6,4 млрд гривень. При цьому компанія за шість місяців кілька разів змінювала позовні вимоги. “Укрнафта” так і не визначилася: чи то “Укртатнафта” привласнила нафту, чи то вона неналежним чином її зберігала. Своєю чергою “Укртатнафта” блокує можливість з’ясувати ключові обставини справи, заявляючи, що встановити відповідний факт технічно неможливо.

Як констатує Шнайдер, все це виглядає дивно, адже керівником і позивача і відповідача є Сергій Корецький, який фактично позивається до самого себе. З іншого боку, саме він блокує можливість встановити ключові обставини справи.

У травні 2024 року господарський суд відмовив “Укрнафті” у задоволенні позовних вимог. Справа перейшла в апеляцію. Куди поділося 183 тис тонн нафти залишається невідомим, адже кримінальне розслідування результатів не дало.

“Проте люди, які знайомі з обставинами справи, говорять, що знайти цю нафту неможливо, оскільки вона була перероблена, а нафтопродукти реалізовані “Укрнафтою” ще в 2023 році. Але без відповідного документального оформлення. А позов – спосіб зняти претензії ДАСУ, яка теж цікавиться долею зниклої нафти, мовляв судимось, процес іде”, — пише Шнайдер.

Він навів ще один епізод — позов “Укрнафти” проти “Укртатнафти” від 4 березня 2024 року (справа №917/328/24). Тоді Сергій Корецький (“Укрнафта”) просив господарський суд Полтавської області стягнути з Корецького Сергія (“Укртатнафта”) збитки у розмірі 245,4 млн грн. 244,2 млн грн з цієї суми — вартість гудрону прямої перегонки нафти, а 1,2 млн грн – пального ТС-1.

Ці нафтопродукти “Укртатнафта” виробила з нафти “Укрнафти” переданої на переробку ще в березні 2022 року. Частину гудрону “Укрнафта” забрала, на зберіганні мали залишитись 9,3 тис. тонн гудрону та 16,2 тонн авіагасу, проте вони щезли. При цьому ревізія підприємств після націоналізації (листопад 2022 року) не виявила нестачі цих нафтопродуктів, а до вересня 2023 року “Укрнафта” сплачувала “Укртатнафті” за їх зберігання.

Однак суд ухвалив, що “Укртатнафта” має сплатити “Укрнафті” 245,4 млн грн за зниклі нафтопродукти та ще 1,1 млн грн судового збору. Однак Сергій Корецький як глава “Укртатнафти” з рішенням суду не погодився та подав апеляцію.

Оглядач зазначив, що імовірніше за все доля зниклих 9,3 тис тонн нафтопродуктів, як і 183 тис тонн нафти, залишиться невідомою. На його думку, Корецький, ймовірно, буде звинувачувати у всьому своїх попередників на посадах керівників “Укрнафти” та “Укртатнафти”.

“Але чи можемо ми з вами бути на 100% впевненими у тому, що нафтопродукти, які продовж багатьох місяців ним обліковувались (і за зберігання яких він сплачував з однієї керованої ним компанії іншій), а потім дивним чином зникли, не були продані ним самим третім особам без документального оформлення? А куди ділись гроші, себто до чиєї кишені вони потрапили у цьому випадку – питання риторичне”, — розмірковує Шнайдер.

Він додає, що ці позови “до самого себе” можуть виглядати абсурдно, проте вони є симптомами проблем в “Укртатнафті” та “Укрнафті”. Йдеться про системний конфлікт інтересів через суміщення керівних посад однією людиною, відсутність належного контролю з боку наглядових рад обох підприємств та державних органів, та непрозорість діяльності компаній. Експерт вказує, що жодна з них досі не опублікувала фінансову звітність за 2022 та 2023 роки.