Каннський фестиваль 2024: хто отримав головну нагороду року

Золоту пальмову гілку 77-го Каннського фестивалю присуджено картині “Анора” американського режисера Шона Бейкера. Про це оголосили на церемонії закриття кінофестивалю ввечері 27 травня.

Дія фільму-переможця відбувається в Брукліні, головна героїня — молода жінка, з якою одружується син олігарха. Батьки нареченого, дізнавшись про те, що трапилося, приїжджають до Нью-Йорка, щоб в усьому розібратися і анулювати шлюб.

Гран-прі Каннського фестивалю

Гран-прі, другу за значимістю нагороду Каннського фестивалю, отримав фільм “Все, що ми уявляємо як світло” (All We Imagine as Light) постановниці Паял Кападіа з Індії.

Через три роки після свого першого повнометражного фільму Toute une nuit sans savoir, який отримав “Золоту медаль” за найкращий документальний фільм на Каннському кінофестивалі, Паял Кападіа повертається на набережну Круазетт. Цього разу в офіційному конкурсі індійський режисер представляє свій перший повнометражний фільм “Все, що ми уявляємо собі як світло”. І це подія, адже це перший індійський фільм в офіційній конкурсній програмі за останні 30 років — після “Долі” Шаджі Н. Каруна. Паял Кападіа створила соціальну роботу, сповнену надії, яка в умовах Індії, що залишається такою самою патріархальною, дає змогу висловитися трьом жінкам різного віку та соціального походження.

Приз за найкращу режисуру

Приз за найкращу режисуру отримав Мігел Гоміш “Велика подорож” (Grand Tour).

Сюжет розгорнеться в Британській Бірмі 1917 року. У пориві боягузтва імперський держслужбовець Едвард (Гонсалу Воддінгтон) тікає з власного весілля і вирушає у велику подорож джунглями. Втім, його наречена Моллі (Крістіна Альфайате) не має наміру відпускати нареченого і слідує за ним по п’ятах.

Приз за найкращий сценарій

Нагороду за найкращий сценарій — Мохаммад Расулоф “Насіння священної смоковниці” (“Seed of the Sacred Fig”).

Режисер зсередини розповідає про події, що відбулися в Ірані після смерті Махси Аміні — дівчини, яка загинула внаслідок затримання за “неправильне носіння хіджабу”. У фільмі протести збіглися з призначенням головного героя — Імана — слідчим суддею. Він починає підписувати по кілька сотень смертних вироків на день, не читаючи справи. Це зсередини розколює його сім’ю — доньки-студентки підтримують борців із режимом, а їхня близька подруга під час вибуху зазнає серйозних травм обличчя, втрачає око і потрапляє під арешт. Дочки вирішують повстати проти батька, який перетворюється з чиновника, що сумнівається в необхідності репресій, на тирана і ката.

Приз за найкращого актора

Найкращим актором визнано Джессі Племонса “Види доброти” (“Kinds of Kindness”). Картина складається з трьох слабо пов’язаних одна з одною новел, у яких грають одні й ті самі актори. У фільмі також знялися Емма Стоун і Віллем Дефо, які зіграли головні ролі в попередній картині режисера — “Бідні-нещасні”.

Приз за найкращу акторську гру отримали одразу кілька актрис: Селена Гомес, Зої Салдана, Адріана Пас і Карла Гаскон (“Емілія Перес”). Фільм французького режисера Жака Одіара розповідає про те, як лідер мексиканського наркокартелю вирішує пройти трансгендерну операцію, щоб сховатися від влади.

Приз журі

Приз журі отримав фільм “Емілія Перес” (“Emilia Perez”) Жака Одіара.