Шукачі секонд-хендних скарбів: як кияни ведуть бізнес на перепродажі вживаного одягу

Десятки тисяч людей у Києві позбавлені можливості купувати новий одяг у магазинах та на ринках. Єдиним виходом для них є секонд-хенди. Це дзеркало нової української дійсності: за речами туди їздять одразу декілька категорій містян, найприкметнішою з яких є пенсіонери, підлітки та “речові бізнесмени”. Інформатор побував на ст.м. “Лісова”, де поряд з “Даринком” розташувалися декілька найбільших київських магазинів, що торгують вживаним одягом з Європи, і помітив декілька цікавих тенденцій.

Правило перше: вірне взуття

“Хлопче, ти не там стоїш. Тобі он туда, через дорогу”, – киває змарніла продавчиня без тіні посмішки на обличчі, чомусь дуже критично поглядаючи на мої шкіряні мокасини.

Мокасини, напевно, не дуже доречні під час 30-градусної спеки, але в них дійсно комфортно, бо, по-перше, з добре видубленої шкіри, по-друге, “дихають” через перфорацію, а по-третє, носяться вже не перший сезон. Але справа не в погоді: виявилося, що мокасини, подібні на мої, для зручності носять “речові бізнесмени”. Це люди, що займаються перепродажем вживаного одягу під видом нового у соцмережах.

Через дорогу, куди вказала продавчиня, бачу натовп із трьох десятків людей перед ще зачиненою крамницею з написом “Одяг з Європи” на вітрині. Око вихоплює декілька категорій: перша – пенсіонери у сірому від постійного прання вбранні. Друга – підлітки, школярі та студенти, які приходять на полювання за брендовим “шмотом”. Третя – ті самі бізнесмени (тут-таки помічаю прикметне взуття).

“Правила змінилися. Про поставки речей за графіком можна забути: такого зараз вже немає. Краще ходити “на полювання” щоранку, тоді точно є шанси потрапити на цікаві речі, що можна перепродати. Також немає конкретних секондів, де “щось точно є” – буває, що цілий тиждень не щастить, і “зловити” брендові речі просто не вдається”, – розповідає Микита, учень одного зі столичних ліцеїв.

Правило друге: зв’язки

Микиту цікавить одяг кількох брендів – передовсім, Stone Island (бренд, популярний у кількох молодіжних субкультурах), Lacoste, Ralph Lauren, Tommy Hilfigher, Off White. Каже: оригінальний “Томмі” чи “Адідас” знайти у прийнятному для перепродажу стані досить складно, доводиться переорієнтовуватись на інші, менш масові, бренди. Гроші вдається виручити невеликі – речі покупаються за 100-150 грн, а перепродаються за 400-600, і на різниці вдається заробити 1,5-2 тис грн на тиждень.

“Без інформації про те, коли буде завоз, можна навіть не потикатись. 97% від усього обсягу секонду – треш, сміття, а от за ці 3% йде справжня бійка. Я от про завози дізнаюсь зі своїх зв’язків, мені телефонують знайомі, кажуть: треба їхати зранку в одне чи інше місце”, – довірливо ділиться з Інформатором чоловік невизначеного віку з дуже втомленим обличчям.

Бійка йде у прямому сенсі. На очах кореспондента літня жіночка, вбрана у жовту футболку, з необережності наступила на ногу чоловікові у темній кофті (дивний одяг як на спекотну погоду, втім, на секонд-хендах це – звичайний дрес-код). Образившись, чоловік штовхнув пані просто на купу старого взуття, яке та сортувала, обираючи босоніжки. За жінку вступилося декілька людей, мало не дійшло до бійки – втім, “кофта” дуже швидко охолов.

Іноді, каже “втомлений”, постачання вживаних речей затримується – нових “завозів” не буває тижнями. Тоді власники бізнесу “викидають на розвали” речі, що притримують на своїх складах, відтак, є сенс ходити на полювання постійно.

Правило третє: перший погляд найважливіший

А от якщо відійти від самих торгівельних рядів, то можна помітити ще одну категорію “бізнесменів”. Це більш серйозні хлопці – ходять по двоє й вирізняються з-поміж інших мисливців на бренди непоганим одягом та аксесуарами. Тут вже жодних мокасинів – лише брендові кросвіки, а на наших очах один з них витягнув з кишені новенький iPhone14, правда, статусний телефон тут виглядав, як золотий зуб в роті у покійника.

“Дивись, як працюють: ходять по двоє, до рядів не зазирають – їм достатньо кинути оком на завезені речі, щоб зрозуміти, чи є сенс їх переглядати і витрачати час”, – захоплено проводжає “бізнесменів” Микита, і собі підмічаючи, до яких рядів ходитимуть “серйозні”.

Мисливці на кшталт них, переповідають місцеві, можуть заробляти до 10-15 тис грн на тиждень, і якраз в них дійсно є можливість побачити речі ще до початку продажу, вибрати звідти найцікавіші та найкоштовніші речі. Тим-то й пояснюється індиферентне ставлення до рядів: вони просто переглядають, чи, бува, не залишили якесь із місць “неоглянутим”. Так, кажуть, вони працюють у найцікавіших з точки зору “полювання на шмот” магазинах Лісової: “Складі-конфіскаті секонд-хенду №1”, “Секонд-хенді на Лісовій”.

Як вмирає одяг

Втім, ці магазини – найприйнятніші. Є ще одна категорія “розвалів” вживаного одягу, куди ходять лише ті, в кого зовсім обмежений бюджет, речі там коштують від 10 грн, а потрапляють на ці ряди ті речі, що не продалися в більш “фешенебельних” магазинах – тих-таки HUMANA, “Баулі” чи “Єврообнові”. Ми побачили там лише пенсіонерів та декількох підлітків, що обирали бейсболки чи інші аксесуари за копійки – жодних “бізнесменів” там вже немає.

“Це розвали, куди потрапляють речі вже перед тим, як їх відправляють на утилізацію чи просто викидають. На ці речі вже всім плювати – там немає нічого путнього”, – пояснив нам ще один “шукач скарбів”.

Під “утилізацією” найчастіше мається на увазі саме викидання одягу на смітник. Контейнери на ст.м. “Лісова” намагаються не захаращувати – після кількох скандалів з комунальниками для вивозу одягу замовляють спеціальну автівку, яка приїздить раз на тиждень.

Чи підвищить Верховна Рада податки на секонд-хенд: вітання від Гетманцева

Нагадаємо, що ще напочатку червня привід поміркувати про те, чи не сходити зайвий раз на закупку дешевого одягу, дав Податковий комітет Верховної Ради. Його голова, Данило Гетманцев, днями висловився в ефірі одного з телеканалів про нехлюйство магазинів, що торгують вживаним одягом, в плані сплати податків. Це сигнал про те, що можна чекати на підвищення податків для таких магазинів – а відтак, і на зростання цін на найдешевший одяг.

Також ми розповідали, що у Києві масово виставляють на продаж готові бізнеси, кав’ярні, що розташовані в житлових будинках, на транспортних розв’язках та біля станцій метро. Лише за один день, 24 грудня, у Києві було оголошено про продаж більше десятка таких закладів. Ще десяток оголошень з’явився напередодні. Крім кав’ярень, продають ще магазини секонд-хенду та салони краси.