“Тополіно”, “Ізетта”, “Трабі”, “Малюх” і звісно – “Запорожець”. Певно, не одне покоління автомобільних істориків замислювалося, чому всенародними улюбленцями і предметом культового поклоніння так часто стають маленькі машинки – прості, недосконалі і часто не дуже красиві.
У кожній країні – свої ностальгійні тачки. Співвітчизники розшукують їх, реставрують, колекціонують найбільші рідкісні версії і створюють цілі музеї. Але чомусь так сталося, що здебільшого ці культові об’єкти виявляються малюками суперкомпактного класу, а то й взагалі тим, що в нашій країні називалося мотоколясками.
Можливо, справа у тому, що маленькі машинки спочатку, колись давно, були не культовими, а просто популярними? Власне, ми бачимо аж три причини.
Конструктори бюджетних і просто компактних автомобілів, звісно ж, завжди розуміють, що на їхнє дітище чекає непроста доля. З одного боку, якщо пощастить, буде популярність і народна любов. А з іншого – гарантовано чимала порція іронії і кепкувань з боку снобів і більш заможних громадян.
Тому дизайнери в усі часи намагалися надати компактним машинкам милих, мультяшних рис, які обеззброять злі серця хейтерів і викликатимуть максимум симпатії. І якщо художник із завданням впорався, ці симпатії зберігаються і по сьогодні. Придивіться до культових ретроавтомобільчиків, наприклад тих, що ми згадуємо у перших рядках публікації – вони справді мають мімішне “обличчя”.
Машина бюджетного рівня часто стає першим авто конкретної людини або молодої родини. А значить, спогади про цю модель пов’язані з тими самими “старими добрими часами”. Коли громадянин був молодим, здоровим, веселим і безтурботним, коли трава була зеленіше, пиво смачніше, дівчата гарніше – ну і далі за списком, який не дуже відрізняється від покоління до покоління. Ну і як, скажіть, будь ласка, чоловікові чи жінці не любити таку машину?
Точніше буде сказати так: вони дорогі нашому серцю, але цілком доступні з точки зору гаманця. Машина, недорога і масова в часи своєї молодості, найчастіше є поширеною і недорогою також і в статусі ретроавтомобіля. Звісно, з корекцією на піввіковий інтервал. Відтак, мало не кожен, хто відчуває ностальгію за часами своєї молодості – чи, скажімо, молодості своїх батьків – в змозі долучитись до клубу шанувальників саме мініатюрного ретромобіля.
Наприкінці слід зробити одне важливе зауваження. Власники ретроавтомобілів, які віддають своїм раритетам час і гроші, насправді ніколи не обирають ретромашину за принципом “як в усіх”. У цьому легко переконатись, на будь-якому ретрофестивалі задавши відповідне питання власникам реальних історичних машин. Вибір автомобіля категорії “для душі“ мотивується дуже тонкими, навіть інтимними міркуваннями, кожен бачить в об’єкті своєї любові щось своє. Тому дуже показово те, що врешті решт громадяни однієї країни люблять здебільшого одні й ті самі вінтажні авто – це підтверджує, що вибір об’єктів поклоніння аж ніяк не випадковий.
В Україні власники собак зобов’язані дотримуватися чітких правил утримання та вигулу тварин. Порушення цих норм…
Реєстрація на національний мультипредметний тест у 2026 році розпочнеться вже 5 березня і, як і…
Син російської співачки Наташі Корольової Архіп Глушко разом із дружиною Меліссою вирушив на відпочинок до…
Путіністка Надія Бабкіна, яка активно підтримує військову агресію Росії проти України та вбивства українців, стала…
Протягом десятиліть вчені вважали, що тільки істоти з великим мозком здатні до складного планування і…
Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто обурився через позицію української тенісистки Олександри Олійникової, яка не потиснула…