Нещодавно путінський перемовник Кирило Дмитрієв висунув на обговорення грандіозну ідею: будівництво стокілометрового підводного тунелю, що має з’єднати Чукотку та Аляску, пролягаючи під Беринговою протокою. Вартість цього мегапроєкту оцінюють у «скромні» $64$ мільярди доларів, терміни реалізації — від $5$ до $10$ років, а обіцяна Дмитрієвим окупність має настати вже через $15$ років.
Ілюзія, фінансована ідеями США
Звісно, російські інженерні кола вже поспішають заявити про повну технічну можливість реалізації. Щоправда, покладають вони ці надії на американські інновації, зокрема на досвід Ілона Маска та його компанії The Boring Company. Російські фахівці стверджують, що використання технології Hyperloop нібито може знизити загальну кошторисну вартість до «смішних» $8$ мільярдів доларів.
Проте варто згадати, що The Boring Company досі не мала досвіду роботи в умовах екстремально низьких температур, у регіонах, де повністю відсутня інфраструктура, та в зонах високої сейсмічної активності. Їхня практика обмежується переважно сухими та теплими регіонами з уже наявними комунікаціями. Крім того, нещодавно Boring Company стикнулася зі значними штрафами та судовими повістками від природоохоронних органів штату Невада через «надзвичайно велику кількість порушень».
Не лише підводний тунель
Навіть якщо дивом вдасться завершити будівництво підводного тунелю, його необхідно буде інтегрувати у світову транспортну мережу. Це вимагатиме зведення тисяч кілометрів нових залізничних та автомобільних шляхів через безлюдні простори Сибіру й Аляски, а також створення допоміжної транспортної інфраструктури. Ще у $2007$ році американський інженер Гел Купер оцінював вартість такої трансконтинентальної мережі в діапазоні від $1$ до $1,5$ трильйона доларів.
БАМ 2.0: Куди подіти «орків»
Російська влада завжди зможе знайти робочу силу. Диктатор Путін має у своєму розпорядженні цілу армію найманців та військових, які після закінчення війни стануть непотрібними та можуть спричинити хаос у цивільному житті. Щоб запобігти цьому, їм можуть видати лопати та відправити рити тунель під гаслами про «мир у всьому світі», що фактично перетворить цей проєкт на сучасний аналог будівництва Байкало-Амурської магістралі (БАМ).
Історія утопічної мрії
Варто зазначити, що ідея створення транспортного коридору між Чукоткою та Аляскою виникла ще наприкінці XIX століття. У $1890$ році губернатор Колорадо Гілпін пропонував проєкт «Космополітичної залізниці», яка мала б оповити рейками всю планету. Через кілька років Джозеф Штраус, майбутній творець мосту Золоті Ворота, у своїй дипломній роботі серйозно пропонував побудувати залізничний міст через Берингову протоку. Навіть Микола II, імовірно, дав згоду на подібний проєкт у $1906$ році, але Перша світова війна та революційні події відправили цю ідею до архіву.
У $1950$-х роках мрія відродилася на хвилі пацифізму. Інженер Тунг-Єн Лінь зі США пропонував міст як символ дружби між СРСР та Сполученими Штатами, а американець Даг Сандстрем після вбивства Кеннеді навіть намалював «міст миру» з закликом «Будувати негайно!». Проте жоден із цих проєктів так і не був реалізований. Хоча ця ідея втратила актуальність через зростання доступності авіаперевезень, вона періодично спливає на поверхню, аби знову потонути в економічних і політичних реаліях. Зараз її підняв Дмитрієв.
Коли мрія слугує димовою завісою
Нескладно зрозуміти, чому ця пропозиція з’явилася саме зараз: Україна активно домагається посилення підтримки від західних партнерів, а Кремль, продовжуючи агресивну війну, намагається створити ілюзію готовності до конструктивного діалогу.
Проєктом начебто навіть зацікавився Дональд Трамп. Слід зазначити, що Дмитрієв очолює Російський фонд прямих інвестицій (РФПІ), який перебуває під американськими санкціями. Міністерство фінансів США називає його «чорним фондом Путіна», через який можуть проходити тіньові кошти еліт. І тепер саме цей фонд нібито готовий виступити фінансистом тунелю.
Під виглядом «будівництва століття» насправді приховується банальний фінансовий механізм — спроба обійти санкційні обмеження та легалізувати капітали через міжнародні проєкти. Це піар-міраж, мета якого — відвернути світову увагу від війни та санкційного тиску. Москва вкотре витягає зі сховища стару утопію, щоб прикрити нову політичну й економічну прірву.
Або ж це справді хитромудрий план із «повернення» Аляски?
